Цією клавішею ми з вами регулярно користуємось, відправляючи електронні листи та відокремлюючи знаком @ свої дані від доменного імені сервера. Дуже зручно та просто. Але таким самим або дуже схожим знаком люди користувалися ще в давнину…
Розібратися в історії з появою знака @ на комп'ютерній клавіші надзвичайно складно – все заплутано і по-різному трактується. Спробуймо хоча б наблизитися до спірної істини, яка, як відомо, завжди знаходиться посередині. Йтиметься про версії. Їх багато і вони не доповнюють один одного, а розривають логічний ланцюжок на найцікавішому місці. Причина банальна: всі версії спираються не так на прямі докази, але в непрямі припущення. Якісь із них правдоподібні, а якісь викликають лише усмішку з бажанням покрутити пальцем біля скроні. Що і до якої категорії зарахувати – вирішуйте далі самі.
В історичному плані простежується зв'язок знака @ з суто господарськими потребами людини. Зокрема, згадують про те, що в Португалії цей знак використовувався при позначенні ваги. Ну, мабуть, приблизно так, як у нас вага позначають на листі літерами: т-кг-г-мг. Щоправда, не зовсім зрозуміло, навіщо навколо літери робили завиток?
Говорять ще, що у Венеції таким знаком відзначали певну кількість рідини, що входить до амфори. Мовляв, те, що мова саме про саму амфору якраз і наголошувала на завитку. Професор Джорджіо Стабіле з Риму виявив у документі, що відноситься до 16 століття, текст, де кількість вина позначалася буквою «а» із завитком.
Втім, у кожній країні свої пояснення знака @. Карен Чанг із Тайваню вважає, що знак до Азії прийшов справді з Європи, але зв'язку з господарською діяльністю він не мав. Просто, мовляв, в англійській середньовічній мові прийменник «ad» часто замінювався знаком @.
Існує припущення щодо того, що знак @ має зв'язок з комерційним знаком «at» (рівноцінно нашому «по»). У це цілком віриться, тому що на перших друкарських машинках була клавіша з таким знаком. А оскільки клавіатура комп'ютера багато в чому подібна до клавіатури для друкарських машинок, то і клавіша з цим знаком «автоматично» була використана в «комп'ютерному» бізнесі. Але тут задля справедливості слід зауважити, що в старій іспанській мірі ваги арробі (близько 13 наших кілограмів) теж для стислості на листі застосовувалося позначення @.
Але хто і коли здогадався використовувати знак @ в електронній пошті? Сама собою клавіша з цим знаком вже була присутня на комп'ютерній клавіатурі спочатку, але застосовувалася тільки в бізнесі. Та й дуже рідко, оскільки ергономічно розташована на клавіатурі для правшів занадто незручно – дуже високо і до того ж зліва. Співробітник американської компанії BBN Technology Рей Томлінсон, який розробляв першу поштову програму для мережі Internet, тривалий час не міг зрозуміти, як електронне ім'я користувача поштової скриньки відокремити від доменного імені сервера. Всі його спроби відокремити словом, математичними знаками або цифрами упиралися в те, що машина видавала повідомлення про помилку, приймаючи знаки за неіснуючий піддомен. Проблема вирішилася лише з використанням для поділу майже невідомого машині знака @.
У зоні RU цей знак прийнято називати “собачкою”. Але така назва у знака @ лише у російськомовному Інтернеті. В інших зонах його називають по-іншому. Як саме у перекладі? У Польщі він «мавпочка», в Італії – «равлик», у Греції – «качечка», в інших країнах цей знак – «хобот слона», «жаба», «черв'як», «кліщ»… Але чому в російськомовному Інтернеті в розмовній мові знак @ саме – «собачка»? Ну, зовні він дійсно схожий на собачку, що звернулася в клубок – перша версія. За другою версією вказують на дуже популярну гру «Adventure». У головного її героя був собака.
Через цей знак Міжнародному союзу електрозв'язку довелося спеціально вводити в абетку Морзе додатковий код для позначення символу @. Крапками та тире він виглядає і передається в ефір так: (• – – • – •). Зрозуміло, без дужок. Їх тут довелося поставити через те, що на листі останню точку можна прийняти за завершений кінець пропозиції.
Взагалі-то фахівці говорять, що для відділення імені користувача електронної поштової скриньки від домену сервера цілком можна було придумати будь-який інший знак або використовувати суто спеціальні в операційних системах символи. Але для цього довелося б ускладнювати клавіатуру додатковою кнопкою. Та й чи варто таке робити, якщо користувачі легко і швидко потоваришували зі знаком @, прийнявши його як належне за правилом аксіоми?