“Немає жодних обмежень, здатних миттєво зруйнувати економіку рф”, – Сергій Фурса.

Одним із доводів кремля щодо початку повномасштабної агресії була переконаність путіна, що економічна система України швидко зруйнується. У той час дійсно були причини розраховувати на це, адже замість того, щоб нарощувати обороноздатність, наша влада займалася зовсім іншими питаннями. Але погодьтеся, що незважаючи на всі жахи ми пережили ці вже майже чотири роки у відносно непоганих умовах. Безперечно, завдяки підтримці Заходу у нас відсутні проблеми з оплатою праці працівникам бюджетної сфери, пенсійними нарахуваннями та соціальними виплатами, але водночас немає талонної системи, наші вклади не блокували, тарифи майже не піднімали, прилавки магазинів повні, ресторани переповнені, організовуються спортивні та культурні події тощо. Водночас у противника зменшуються резерви і збільшуються дефіцит бюджету та темп інфляції.

Журналіст Павло Казарін, який бере участь у бойових діях з першого дня великої війни, недавно написав: «Наша держава живе з надією, що в росії закінчаться кошти. А росія — з розрахунком, що у нас закінчаться бійці. Хто вгадає з прогнозом — той і здобуде перемогу».

Що відбувається з нашою та російською економікою? Про це «ФАКТИ» поговорили з інвестиційним банкіром, заступником директора Dragon Capital, фінансовим аналітиком і популярним блогером Сергієм Фурсою.

«Ці санкції — це умовно невеличкий крок для Америки, але колосальний ривок для самого Трампа»

— Сергію, Трамп днями нарешті запровадив свої перші обмеження проти росії, цілями яких стали два стовпи економіки агресора «Роснєфть» і «Лукойл». Видання The Telegraph зазначає, що ці обмеження будуть діяти як повільна отрута, тобто не спричинять миттєвої загибелі російської економіки, проте будуть поступово її пригнічувати.

ВІДЕО ДНЯ

Відомо, що росія вже втратила більшість іноземних ринків газу, тому збут нафти залишився найбільшим джерелом прибутку для її військової машини. Після такого рішення Трампа спецпредставник кремлівського лідера Дмитрієв негайно полетів у Вашингтон. Він там усім говорить про нібито безперспективність тиску на росію. Деякі фахівці вважають, що москва натисне воєнний стоп-кран, коли відчує реальну загрозу для системи. Чи зможе цей санкційний зашморг Трампа перекрити постачання кисню росії? Як буде ця ситуація розвиватися, якщо він посилюватиме тиск?

— Те, що Дмитрієв одразу полетів у США, саме й свідчить про перспективність цієї ситуації. Це однозначно негативний розворот для росії, просто без варіантів. У кремлі думали, що схопили Бога за бороду, а зараз Дмитрієв намагається домовитись з Білим домом.

РЕКЛАМА

Ці санкції є дуже значущими з огляду на два моменти.

Перший — це удар по господарству, який дійсно матиме вплив. Точно вирахувати ефект зараз неможливо, тому що зрозуміло, що росіяни будуть пробувати обходити ці обмеження, плюс ми не знаємо реакцію Індії та Китаю — наскільки вони зменшать закупівлю російської нафти. Але результат все одно буде істотний, адже «Лукойл» і «Роснєфть» — дуже великі компанії, це половина експорту російської нафти. Просто питання у тому, що немає таких санкцій, які б спричинили до одномоментного краху економіки росії.

Другий момент — що ці санкції запровадив сам Трамп. Це дуже важливо. Тому що економіка — це нерідко історія про психологію. Люди приймають рішення, виходячи зі своїх розрахунків. Для прикладу. Якщо ми очікуємо, що гривня буде падати, ми починаємо її продавати й купувати долар. І от диво — вона падає, навіть якщо до цього не було жодної причини.

В економічній діяльності так само все працює. Отже, коли на виборах переміг Трамп, здалося, що путін також переміг, що він отримав те, що хотів. І це надихнуло російських економістів і російський бізнес. Для нас це була погана новина, оскільки з одного боку є ці негативні тенденції в російській економіці, які ми спостерігаємо весь цей рік, а з іншого залишалося очікування, що це не надовго і скоро виправиться.

РЕКЛАМА

Зараз введення санкцій б'є безпосередньо по цих очікуваннях як економічних, так і політичних суб'єктів, які думали: «О, подивіться — путін знов всіх обіграв». Проте в підсумку, як виявляється, обіграв сам себе.

При цьому підхід Трампа ще залишає можливість путіну якимось чином відкотити історію, адже Трамп йому завжди дає можливість виходу. Але зміна цього підходу і зміна цих елементів очікувань і переможного настрою знову ж таки для нас є вкрай важливими, тому що це тиск на росію і на тих, хто приймає там рішення.

Тому ці санкції — це умовно невеликий крок для Америки, але великий ривок для самого Трампа, який жодних санкцій відносно росії до цього не запроваджував. Не хочу казати щось на кшталт «це шок для путіна», але те, що це сталося, дуже неприємно для росіян.

“Точно підрахувати ефект санкцій зараз неможливо, але результат все одно буде значний, бо «Лукойл» і «Роснєфть» – дуже великі компанії, це половина експорту російської нафти”, – розповів Сергій Фурса

Читайте також: «Хто вам сказав, що навіть найжорсткіші санкції з боку США зупинять цю війну?» — Роман Цимбалюк

РЕКЛАМА

— У 2026 році 40% бюджету росії становитимуть видатки війну та силовиків. На соціальну політику лише 16%, на охорону здоров'я — 4%, на житлово-комунальне господарство — 4,5%, на спорт та фізкультуру — 0,2%. Що взагалі відбувається з економікою росії в умовах війни на виснаження? Вдалих варіантів там немає і не буде, вважає відомий економіст Ігор Ліпсіц. Їхній уряд вживає певні антикризові заходи. З нового року розпочнеться масштабне підвищення податків та різних зборів. Внаслідок цього навантаження пересічний росіянин заплатить державі на 15−20% більше, ніж зараз. «Ми всі боремося за перемогу, і кожен адекватний громадянин країни з задоволенням заплатить, щоб ця боротьба тривала», — розповідають російські пропагандисти. Окрім того в Держдумі розглядають ідею введення продуктових карток, росіян вже закликають скромніше зустрічати Новий рік, плюс додалася ще паливна криза. Що далі?

— Ми не знаємо досконально, що там відбувається, оскільки бачимо ті самі цифри, які бачать всі. Ситуація в економіці дійсно погіршується. Проте для нас набагато важливіше, що відбувається з їхнім бюджетом. Фінансувати війну якось потрібно, а це дуже-дуже дорого.

Цього року в них суперрекордний дефіцит бюджету, причому це відбувається: а) на тлі великих видатків на так звану СВО, тому що вони цей воєнний бюджет роздули кілька років тому; б) на тлі скорочення доходів — нафтогазові доходи просто впали, а не нафтогазові впали в реальному вираженні, адже вони не випереджають інфляцію.

Таким чином ця діра зростає і з’їдає всі російські запаси. І в них лишається тільки один момент — це внутрішній борг. Частково це історія про реальні кошти, які у людей є і лежать десь у банках, частково — про друкарський станок. Але так чи інакше обидві ці історії — про ефект емісії грошей.

Якщо гроші просто лежать у банку, а їх починають витрачати на війну, вони розганяють інфляцію. Тобто вся цивільна економіка, яка прямо не пов'язана з війною, точно падає цього року. Десь сильно, десь відносно, але падає.

Основним рушієм цього падіння є висока облікова ставка, яку Центральний банк росії вимушений був зробити наприкінці минулого року на тлі розгортання інфляції. Ця ставка фізично придушила дуже багато галузей російської економіки. Зараз вони її знижують, але дуже поступово, і поки що вона не вийшла на той рівень, який дозволяє їм подихати повітрям.

Читайте також: «Ми допомагаємо росії заробляти нафтодолари, які потім прилітають до нас у вигляді ракет та шахедів», — експерт Михайло Гончар

— Яка приблизно цифра цієї ставки має бути, щоб нормалізувати ситуацію? Пишуть, що головою Центробанку Набіулліною дуже не задоволені в кремлі, що тиск на неї колосальний.

— Зараз вона знизила ставку з 17% до 16,5%. Гадаю, що російському промисловому лобі хотілося б 10−12%. Вони хотіли б це бачити зараз. Найближчим часом цього не буде, але цей показник будуть ще скорочувати. Тому важливий оцей момент з інфляційним тиском, адже з одного боку їм потрібно гасити бюджетну пожежу, з іншого — інфляцію. А нормальних відповідей, як це зробити разом, немає, тому що дива не буває. Ви не можете вирішити ці дві глобальні проблеми одночасно. Тому все це буде продовжуватися. І в першу чергу через необхідність фінансування війни. Якби не це, Набіулліна різко б знизила облікову ставку, не побоюючись інфляції, і економіка б відновилася. Але війна не дає її відновлювати.

— Цього літа Центробанк визнав дворазове падіння прибутку на 194 мільярди рублів, це понад 2,3 мільярда доларів. Це поки що не тенденція, проте досить тривожний дзвінок. Якщо обвал банківських прибутків продовжиться, можна буде говорити про ознаки початку великої системної кризи. Аналітики пишуть: якщо події розвиватимуться за таким сценарієм, люди масово почнуть знімати свої депозити й так звана СВО закінчиться набагато швидше. Це дійсно може прискорити завершення війни? Чи це наші бажання?

— Це наші бажання. Якщо станеться руйнація російської банківської системи, це розвалить все. Але ситуація сьогодні безкінечно далека від цього. Нічого зараз не відбувається такого, що б говорило про це. Жодних ознак.

Що є? Є уповільнення росту депозитів, яке спостерігається останні два місяці. Точного пояснення цьому явищу немає навіть у російських економістів. Можливо, це пов'язано з загальним негативним настроєм, який ми бачимо.

Те, що рівень життя на росії падає, відстежується навіть по тому, що в них почали закривати хороші магазини й відкривати магазини-дискаунтери, і вони вже переважають. Це, в принципі, завжди свідчить про не дуже добрий фінансовий стан людей. Але це поки що попередні речі. Казати про глибоку кризу, яку б відчули споживачі, не можна. Нічого не відчули. Поки що це відчувається на рівні падіння продаж, виробництва і так далі, але до пересічного росіянчика воно сильно не докотилося.

“Те, що рівень життя на росії падає, відстежується навіть по тому, що в них почали закривати хороші магазини й відкривати магазини-дискаунтери. Це свідчить про не дуже добрий фінансовий стан людей”, – вважає Сергій Фурса

«У нас дуже часто приймають рішення, які мають вибіркову логіку»

— Тепер про нашу економіку, адже Україна перебуває у надзвичайно скрутному економічному та соціальному стані. За даними досліджень Advanter Group, у нас катастрофічна нестача кадрів — в середньому третина у всіх секторах, особливо в логістиці та будівництві. Демографічна криза теж вражає — на одного пенсіонера 0,8 офіційно працюючих. Для досягнення одного трильйону доларів ВВП, як у Польщі, нам треба суттєво підняти продуктивність праці й залучити до трьох мільйонів трудових мігрантів, кажуть експерти. З якими показниками ми закінчимо цей рік? У якому стані економіки увійдемо в наступний?

— Що ми маємо цього року? Уповільнене, але все ж таки зростання економіки, хоча зрозуміло, що по ній дуже б’є відключення електроенергії. Проте зростання ВВП буде на рівні плюс-мінус 1,5%.

Маємо сповільнення інфляції. Якщо минулого року показник був десь 15%, то цей рік маємо пройти з показником трошки менше ніж 10%. Тому повільне зростання економіки очікується і надалі на тлі стабілізації ситуації з інфляцією, якщо ця стабілізація продовжиться й у 2026-му.

Дійсно, є і нестача кадрів, і депопуляція. Нестача кадрів — це найбільший виклик для української економіки зараз, і буде найбільшим викликом у найближчі 10−20−30 років. Тому дуже недолугим було рішення уряду про відкриття кордонів для чоловіків у віці 18−22 років. Це прямий удар по економіці і по цілому ряду бізнесів, і взагалі довгострокова проблема. Державі конче потрібно сфокусуватися на цьому, а це означає сфокусуватися на організованій трудовій міграції.

В Україну вже зараз їдуть працювати громадяни Таджикистану, Киргизстану, Пакистану, але легально влаштуватися на роботу вони не можуть. Це величезна проблема, тому що через якісь зашкарублі шовіністичні погляди й через корупцію, яка, напевно, існує в цій міграційній службі, ми б'ємо по власній економіці. І це при тому, що в нас великий соціально навантажений бюджет і зараз, і в майбутньому. Тому нам потрібна детінізація економіки. І це так само стане фокусом нової програми МВФ. А те, що ми фактично забороняємо іноземцям працювати в Україні, причому будь-яким, — дуже нерозумно. Це суперечить з нашою економічною та бюджетною вимогою по детінізації.

Читайте також: «Нам треба чітко сказати, що Україна не буде робити те, чого хочуть фюрер або Трамп», — Роман Безсмертний

— Bloomberg з посиланням на джерела нещодавно повідомив: «На Нацбанк чиниться тиск з боку МВФ, який перед переговорами про новий кредит для України вимагає девальвувати національну валюту виснаженої війною країни». В результаті курс гривні тепер трохи більше ніж 42 за долар, чого не було давно. Ви нещодавно написали класний текст про це. Пояснімо читачам, що відбувається?

— В цій статті Bloomberg сказано, що МВФ на зустрічах у Вашингтоні, які проходять щорічно, комунікував з Нацбанком, що він очікує девальвації гривні відсотків на 10. Це трошки перелякало звичайних українців, адже ця стаття добре розійшлася. І це спричинило певний тиск на гривню (поки що дуже помірний — на 1−2-3%), якого ми не бачили з початку цього року.

Але суть в тому, що нічого нового в цій історії немає. Нацбанк вже рік тримає курс фіксованим, а МВФ вже рік каже, що треба девальвувати поступово. МВФ тут має підтримку з боку українського Мінфіну, адже для нього, безперечно, послаблення гривні це плюс, тому що легше виконувати бюджет. Оскільки, коли половина бюджету — це іноземна допомога, яка надходить в іноземні валюти, то, звичайно, у тебе буде набагато більше гривні, якщо вона девальвує.

Проте це все залежить від Нацбанку, а не від Мінфіну. А Нацбанк стоїть на своєму і не хоче змінювати курсову політику. Його аргументи такі: ми боремося з інфляцією, а девальвація гривні відносно долара спричинить додатковий інфляційний тиск, що суперечить політиці Нацбанку. Плюс Нацбанк каже: «Дивіться, ми прив'язані до долара, а долар цього року суттєво послабився відносно євро. В результаті й гривня послабла відносно євро. А оскільки Європа — наш основний торгівельний партнер, то чого ви від мене хочете? От ми й девальвували трошки в рамках цієї інфляційної різниці. Тому не чіпляйтеся».

Так, у нас цього року величезний торгівельний дефіцит, напевно, майже рекордний, але він пов'язаний не з експортом, на який може впливати, наприклад дуже сильна валюта, а зі зростанням імпорту. А імпорт зростає переважно через війну. Багато імпорту, який пов'язаний з енергетикою. Чи то газ напряму, наприклад, чи то обладнання, яке потрібно для ремонтів, — все це заходить через імпорт.

Звісно, є потенціал впливу на цей торгівельний дисбаланс з огляду на те, що в нас досі діють пільгові режими на імпорт електромобілів, а це де-факто преміумспоживання під час війни, яке має обкладатися додатковими податками. Проте замість цього ми створюємо податкові пільги.

Плюс у нас просто божевільна ситуація з китайськими посилками. Їх цього року ми завеземо на суму понад шість мільярдів доларів (дехто вже називає цифру вісім). Причому взагалі без податків. І це абсолютно ненормально. Ми таким чином підтримуємо китайського виробника.

Читайте також: «Якщо хто й може зупинити цю війну, то це не Америка і не росія, а Китай», — історик Ярослав Грицак

У нас є можливість трошки обмежити цей імпорт або принаймні збільшити доходи бюджету. І це треба робити. Це набагато корисніше зараз, ніж девальвація гривні.

В принципі, ми маємо розуміти наступне. Курс гривні сьогодні однозначно не ринковий. Але фішка в тому, що під час війни ніякого ринкового курсу не існує. Його просто не може бути. І дійсно, можливо, більш логічно виглядало б поступове послаблення гривні, особливо враховуючи, що в доларах ті самі ціни в Україні вже досить високі. Незвично виглядає зараз, коли ми вже можемо порівнювати ціни в ресторанах в Києві і в Лондоні. Але все одно це додаткова девальвація з причини ще більшого зростання цін в гривні, наприклад.

І позиція Нацбанку, і позиція МВФ мають свою логіку, треба це розуміти. Тобто немає такого, що хтось точно правий, а хтось неправий. Але рішення приймає Нацбанк, і він чітко каже, що буде дотримуватися фіксованого фактичного курсу гривні.

“Курс гривні сьогодні однозначно не ринковий. Але фішка в тому, що під час війни ніякого ринкового курсу не існує”, – роз’яснив Сергій Фурса

— 17 липня в нас змінився уряд. Як ви оцінюєте перші сто днів роботи Кабміну, який очолює Юлія Свириденко? Які досягнення, успіхи, провали побачили за цей період?

Джерело