Ми все більше залежимо від мережі Інтернет. І цілком повсякденною стала ситуація, коли знаходишся далеко від свого комп'ютера, а вийти в онлайн потрібно терміново. Зазвичай у цьому випадку на допомогу приходить пункт колективного доступу до Інтернету, комп'ютер знайомого чи комп'ютер на роботі.
І все б нічого, але одного разу ви можете отримати найнеприємнішу звістку: ваше особисте листування або ваші висловлювання в чатах або форумах відомі тим людям, яким краще цього не знати.
Як це виходить? Причини можуть бути різними. Дії людей, які цілеспрямовано намагаються розкрити ваші секрети, випадкові витоку інформації (якщо не брати до уваги, що нічого випадкового не буває). І, нарешті, ваша власна безтурботність.
Стандартно налаштований комп'ютер взагалі погано зберігає секрети. Уберегти ваші таємниці від тих, хто на них спеціально полює – свого роду мистецтво. А в цій статті ми навчимося уникати найпростіших помилок, які найчастіше призводять до розкриття ваших секретів.
Спілкування в Інтернеті чудово тим, що воно дуже часто проходить у формі маскараду. Ви вигадуєте собі нове ім'я, надягаєте маску і… робите все, що хочете. Дозволяєте собі вільності у спілкуванні та відкриваєте оточуючим найпотаємніші таємниці. І не боїтеся, що це відіб'ється на вашому подальшому житті. Адже ніхто не впізнає, хто був під маскою!
Але давайте на хвилину уявимо, що в розпал маскараду, коли ви вже вдосталь побешкетували, з вас зривають (нехай навіть і ненавмисно) вашу маску. Подумайте, чим це обернеться. Напевно – конфуз. А то й неприємності у реальному житті.
Приблизно те саме виходить, коли хтось отримує доступ до вашого облікового запису на форумі або в поштовій службі. Можна сказати, що ця людина отримала ключ до кабінки, в якій ви переодягаєтеся, зберігаєте маскарадний костюм та секретні записочки. Тепер він знає, хто ховається під цією маскою, може прочитати всі ці записки і, одягнувши вашу маску, сам на них відповідатиме від вашого імені.
Давайте подивимося, що ви можете зробити, щоб запобігти цьому. Стандартним способом захисту вашої приватності на сайті є процедура авторизації. Тобто, зайшовши на сайт, ви спочатку вводите логін та пароль, і тільки після цього отримуєте доступ до свого облікового запису.
Логін, як правило, таємницею не є і відомий великому числу людей. Пароль, навпаки – не повинен бути відомий нікому. Він і є єдиним захистом, тим самим ключем від вашої «кабінки для перевдягання». І до пароля застосовуються ті ж самі правила безпеки, що й до ключа від замку.
- Пароль не можна залишати там, де його можуть взяти інші.
- Його не можна нікому передавати.
- Він не повинен бути таким же примітивним, як ключ до деяких китайських замків (з успіхом замінюється викруткою). Про це вже багато разів говорилося, тому тут наведу лише приклад.
Допустимо, ви створили собі поштову скриньку, адреса якої виглядає як «[email protected]». Можете не сумніватися, якщо хтось загориться бажанням почитати ваші листи, перше що він зробить – спробує зайти на поштовий сервер, перебираючи такі паролі, як olga86, 123456, qwerty, і їм подібні. Якщо ці спроби успіху не приведуть, він спробує такі варіанти: «ольга», «оля1986», «оленька», «олечка» тощо. Будуть перевірені англійські варіанти написання цих слів. Буде враховано і таку хитрість, як набір букв однієї мови в розкладці клавіатури для іншої мови.
Так що, якщо ваш пароль може бути вгадано таким способом – вважайте, що у вашу секретну кабінку зможе потрапити будь-хто, хто має викрутку. Терміново повісьте на неї надійніший замок!
Далі припустимо, що замок надійний, але ви, йдучи, просто не замкнули двері. Пояснення тут зайві. Проте дуже часто, закінчивши свою діяльність на сайті, людина просто закриває (натиснувши на «хрестик») сторінку цього сайту.
Але ж у цьому випадку ви просто перестали бачити двері. А самі двері не стали від цього замкненими. Добре, якщо замок сам закривається при захлопуванні дверей. Багато сайтів завершують сеанс користувача автоматично, якщо той довго не проявляє активності. Але так не завжди.
І тоді будь-яка людина, яка сіла за комп'ютер після вас і зайшла на цей же сайт, прямо потрапляє в той заповідний куточок сайту, доступ до якого мали тільки ви.
Пам'ятайте та дотримуйтесь простого правила: йдучи, замикайте двері. Якщо, входячи на сайт, ви вводили логін та пароль, значить десь (зазвичай вгорі сторінки) обов'язково є кнопка або посилання з написом “Вихід” або подібним за значенням словом.
І останнє. Комп'ютер часто пропонуватиме свою допомогу у запам'ятовуванні паролів. Виглядає це зазвичай так: як тільки ви ввели пароль, з'являється маленьке вікно із пропозицією запам'ятати цей пароль. Іноді замість вікна на панелі інструментів браузера (програми для перегляду сторінок в Інтернеті) з'являється кнопка з аналогічним написом.
Зазвичай користувач машинально натискає кнопку “OK” і не розуміє, з чим погодився. Після цього пароль при вході на сайт не запитується. Або запитується, але поле введення пароля є вже заповненим зірочками. Залишається лише натиснути кнопку «Вхід», і ви вже авторизовані.
Це рівнозначно тому, що ви залишаєте ключ у замку дверей. Дуже зручно. Не треба носити ключ із собою і ніде його не забудеш. Мінус всього один – відкрити двері тепер може будь-хто, хто виявиться поряд з нею.
Є тут інший побічний ефект, не пов'язаний безпосередньо з безпекою. Хороший пароль зазвичай важко запам'ятовується. І якщо вона не набирається людиною регулярно, то пам'ять засовує цей незрозумілий набір букв і цифр у якийсь дальній куточок. Через непотрібність. Наприклад, за деякий час на комп'ютері перевстановили операційну систему. В результаті можуть загубитися всі запам'ятані для його господаря паролі. І тут цей господар часто усвідомлює, що сам не пам'ятає паролі. Деякі люди зараз плачуть.
Спроби написати універсальний посібник зі скидання вже запам'ятаних паролів приречені на невдачу. Мало того, що запам'ятати пароль пропонують різні програми, тому ці програми ще постійно оновлюються. Інструкція, вірна сьогодні, завтра може бути помилковою.
Тому вам доведеться самим пошукати в Інтернет спосіб скидання пароля для поточної версії програми. Перед цим потрібно дізнатися, яка саме програма допомагає запам'ятовувати паролі. Найчастіше це браузер (наприклад, Opera або Firefox). Щоб дізнатися версію програми, потрібно вибрати пункт «Довідка» командного меню програми і далі – пункт «Про програму меню».
На сторінці сайту, під вікнами для введення логіну та паролю, зазвичай є ще одне маленьке віконце, в якому можна ставити і прибирати галочку. Бажано вивчити напис біля цього віконця. Фрази «Запам'ятати мене» та «Чужий комп'ютер» протилежні за змістом, отже, і встановлення/зняття галочки на різних сайтах можуть мати протилежні наслідки.
Як правило, відсутність або наявність галочок впливає тільки на те, чи відображатиметься ваш логін при спробі авторизуватися на сайті наступного разу. Але в поєднанні з діями для запам'ятовування пароля ці галочки можуть давати несподівані ефекти. Вивчіть їх та оберіть безпечний варіант.
Ну і пам'ятайте про пильність. Наприклад, у браузері «Mozilla Firefox» є функція, зручна для паролів, що забувають. Вона виводить список логінів та паролів до всіх сайтів, для яких ви дозволили браузеру запам'ятати пароль. Причому паролі над вигляді зірочок, а вигляді тих символів, у тому числі пароль складається.
Отримавши доступ до комп'ютера з таким браузером всього на кілька хвилин (наприклад, ви відійшли від комп'ютера і не заблокували його), знаюча людина може скопіювати цей список. І потім вже з інших комп'ютерів спокійно входити на сайти під вашими обліковими записами. Крім того, він зрозуміє ту систему, якою ви вигадуєте паролі. А знаючи систему набагато простіше вгадати ваш пароль і для сайтів, яких у цьому списку не було.
Заради справедливості слід зазначити, що поряд із «зрадницькою» функцією в цьому браузері є чудовий режим приватного перегляду. Зайшовши в цей режим, ви відвідуєте будь-які сайти, але після виходу з нього слідів відвідування цих сайтів на цьому комп'ютері не залишається.
Приємного спілкування! І нехай усі ваші секрети залишаться лише вашими!