Автор фото, EPA
Підпис до фото, Російські військові відпрацьовують військові маневри в міській зоні. Знімки з навчань "Захід-2025" у Білорусі
Збройні сили Росії все частіше використовують нову тактику прориву української лінії захисту в містах. У той час як під час атаки на Бахмут та Авдіївку стандартні прийоми оточення та створення загрози ізоляції поєднувалися з прямими кровопролитними штурмами, наразі російське командування почало застосовувати метод проникнення.
У ході боїв за Покровськ українські війська мінімум двічі стикалися з несподіваними труднощами. Спочатку в серпні російські підрозділи здійснили ривок на північ від міста, у напрямку Добропілля, вклинившись у позиції ЗСУ одразу на 10 і більше кілометрів.
А в жовтні з'ясувалося, що російська піхота, певні підрозділи якої ще влітку були помічені на південно-західних околицях Покровська, змогла проникнути у частину міських районів, і багато українських позицій по суті опинилися в тилу у росіян.
Аналогічна обстановка склалася й у Куп'янську Харківської області, де російські штурмові загони просочились у центральну частину міста та почали там бойові дії.
Які особливості нової стратегії російської армії та чи можуть ЗСУ їй дати відсіч?
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Російські військовослужбовці у зруйнованій міській забудові у Маріуполі у 2022 році
У цілому прийом інфільтрації – це непомітне проникнення невеликих штурмових груп в тил передовим підрозділам ЗСУ, укриття, закріплення позицій і накопичення сил у міській забудові з подальшою дезорганізацією оборони та її матеріально-технічного забезпечення.
По суті, це непростий процес, що вимагає підготовки та налагодженої взаємодії.
Як зазначає український військовий оглядач Костянтин Машовець, планування та організація бойових дій у армії РФ за час війни зазнали змін, і думка про те, що росіяни продавлюють оборону ЗСУ тільки за рахунок великої переваги у живій силі та "м'ясних штурмів", є хибною.
"Усі пам'ятають штурми російськими військами Бахмута та Авдіївки, Торецька та Часового Яру. Яким чином вони були організовані російським командуванням, як відбувалися в дійсності і чого їм вартували. Але зіставте це з тим, що відбувається зараз у Куп'янську та Покровську. Зіставте способи та методи, які застосовуються російським командуванням на тактичному рівні зараз, із тими, які вони використовували раніше", – пише він.
Всюди все по-різному
В умовах кількісної переваги російської армії українське командування зробило акцент на масове використання безпілотних систем.
Через насичення зони оборони ударними та розвідувальними дронами на багатьох відрізках фронту виникли так звані кіл-зони, де будь-яке пересування піхоти та техніки супротивника швидко виявляється – і по них наноситься удар.
Схожим чином почала діяти і російська сторона.
Виникла ситуація, коли підрозділи, які отримали наказ про перехід у наступ, починали зазнавати великих втрат ще на стадії висування, тобто не могли навіть наблизитися до позицій супротивника.
Тому бронетехніку та засоби вогневої підтримки довелося тримати далеко в тилу, результативність штурмових дій зменшилася.
Більшою мірою це вдарило по російській армії, оскільки вона має ініціативу, і політичне керівництво вимагає від неї продовження активних наступальних дій.
Російське командування шукало способи прориву оборони ЗСУ та проводило експерименти.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Ростовська область Росії. Прокремлівські активісти представляють квадроцикли та іншу мототехніку для передачі російським військам в Україні
Для подолання кіл-зони з найменшими втратами командування ЗС РФ змінювало стратегію дій штурмових груп та методи маскування, оснащувало їх легкомоторними засобами пересування — мотоциклами, квадроциклами, баггі, мопедами і навіть самокатами, використовувало засоби РЕБ та власні безпілотники.
Паралельно вивчалися особливості української оборони — типи безпілотників, що використовуються, робочі частоти і канали, час реагування, методи взаємодії та системи бойового управління, склад, чисельність, місцезнаходження та боєздатність підрозділів, забезпечення.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Дрони на оптоволокні нечутливі до впливу засобів радіоелектронної боротьби, і їх стає все більше
У результаті російське військове керівництво усвідомило, що для прориву оборони ЗСУ необхідно, по-перше, дезорганізувати або вивести з ладу підрозділи, які застосовують тактичні БПЛА на обраному напрямку, а разом з тим паралізувати системи управління та постачання "дроноводів".
По-друге, командування РФ вирішило скористатися нестачею особового складу в передових підрозділах ЗСУ та наявністю прогалин у бойових порядках на тактичному рівні.
Але просто так обійти українські опорні пункти та просочитися в тил малими піхотними групами недостатньо, тим більше коли потрібно буде вести бої у щільній міській забудові.
Костянтин Машовець розділяє тактичний прийом інфільтрації, взятий на озброєння російською армією, на три основні етапи: підготовчий, практичний та етап закріплення та розвитку успіху.
Підготовчий етап
На першому етапі, поряд із плануванням, організацією, навчанням та оснащенням штурмових підрозділів, ведеться вивчення системи оборони ЗСУ.
За допомогою радіотехнічної, космічної розвідки, а також розвідувальних БПЛА виявляються найбільш вразливі та критично важливі для оборони ділянки місцевості, основні шляхи та пункти постачання та евакуації підрозділів.
Головною метою під час підготовки масованого проникнення стають підрозділи та групи тактичних БПЛА українських військ, які можуть знищити будь-яку групу, що прорвалася, і зірвати раптову атаку на опорний пункт або позицію.
Напередодні операції на обраному напрямку зазвичай починає інтенсивно працювати артилерія, авіація, системи БПЛА та РЕБ, а іноді активно діяти диверсійно-розвідувальні групи, які, як каже Машовець, "мають створити, поглибити і розширити…своєрідну дірку в обороні ЗСУ для подальшої інфільтрації інших малих піхотних груп".
Зазвичай для цього обирається найслабший опорний пункт чи позиція ЗСУ — наприклад, там, де мало особового складу, низький моральний дух, давно не було ротації, погане постачання, обмежений огляд тощо.
Тактика дій проста – непомітне наближення, вихід на позицію та раптовий напад на опорний пункт чи позицію з метою їх захоплення.
В умовах міської забудови російські штурмовики можуть проникати у бойові порядки, видаючи себе за мирних жителів або за військовослужбовців ЗСУ.
Практичний етап
На цьому етапі російська сторона намагається утворити неконтрольовану передовими підрозділами ЗСУ ділянку місцевості, щоб через неї завести вглиб оборони малі піхотні групи у великій кількості. Як правило, ці групи діють досить синхронно та злагоджено.
"За моїми особистими спостереженнями, головною первинною метою такого роду дій малих/штурмових груп противника практично завжди є так звана "хаотизація" системи оборони ЗСУ на обраному напрямку, ділянці, а не механічне просочування заради самого просочування в будь-якому можливому напрямку, для того, щоб якийсь розумник зафарбував на карті пару зайвих пікселів", – вважає Машовець.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Російські військові з прапором РФ в захопленому селищі в Запорізькій області України
Російські штурмові групи, що проникли в тил або у фланги ЗСУ, діють за перевіреною схемою — знаходять притулок, облаштовують замасковані позиції, налагоджують постачання, часто за допомогою дронів. А в міру закріплення позицій та збільшення сил починають активно діяти, віддаючи перевагу прихованому просуванню в темний час доби.
В першу чергу вони намагаються атакувати пункти управління та позиції операторів БПЛА, а також підрозділів ЗСУ, які забезпечують постачання та ротацію особового складу на передових позиціях.
Найчастіше використовується засадний метод з обстрілами з тилу та флангів, а також швидкі та несподівані нальоти.
Етап закріплення та розвитку успіху
Він полягає в просуванні основних російських сил в напрямку з'єднання з підрозділами, що просочилися через українські позиції, коли командування РФ вважає, що система оборони ЗСУ на цьому напрямку достатньо дезорганізована.
Закріпити успіх вдається не завжди, і далеко не всім піхотинцям, що прорвалися, вдається вижити, дочекавшись підкріплення. Наприклад, у Часовому Яру, де малі штурмові загони російської дивізії Повітряно-десантних військ не змогли вклинитися в українські бойові порядки, її головні сили зазнали великих втрат.
На Добропільському напрямку на північ від Покровська, де російські штурмовики змогли просунутися майже на 15 км, їм теж не вдалося досягти успіху — українці підтягли резерви, і зараз від того плацдарму нічого не залишилося.
А ось у самому Покровську, як і в Куп'янську, російським військам вдалося скористатися вразливими місцями в українській обороні. В результаті в цих містах ЗСУ перебувають у скрутному становищі.
Однак Костянтин Машовець вважає тактичний прийом інфільтрації тимчасовим вирішенням, яке дає ефект лише при штурмі районів оборони ЗСУ, що спираються на більш-менш великі населені пункти.
Тобто в умовах щільної міської забудови, де наявність численних схованок і можливість непомітно переміщатися з місця на місце дає групам, що просочилися, шанси на виживання.
"В умовах великих та малих відкритих просторів його ефективність виглядає, скажімо так, досить сумнівною. Хоча, звичайно, траплялися й винятки", — пише експерт.