Нещодавно мене познайомили з однією з сюжетних комп'ютерних ігор. Я не геймер, тому дивилася та слухала дуже уважно. І ось яких висновків я дійшла.
По-перше, в таких іграх можна спробувати себе в різних ролях і відпрацювати, нехай і на базовому рівні, різні навички. Якщо прийняв неправильне рішення і програв, можна почати все заново, піти іншим шляхом і продовжувати перебирати різні рішення та способи дії доти, доки не знайдеш ті, які влаштують саме тебе, будуть співзвучні саме тобі та прийнятні саме для тебе.
По-друге, мені імпонує те, що ти не дивишся на те, що відбувається збоку, а береш участь у процесі: ти приймаєш те чи інше рішення і бачиш його наслідки (правда, це ілюзорна участь, і воно не може замінити живої, реальної участі в подіях).
Тобто, грубо кажучи, граючи в комп'ютерну гру з сюжетом, який тебе цікавить, ти вивчаєш небезпеку на відстані і відпрацьовуєш навички, які потім можуть стати в нагоді в житті. Це щось на зразок тренувального табору.
На жаль, у сучасному світі справи так, що багатьох людей (особливо це стосується підлітків і людей, які не дозріли психологічно) поглинає перебування в цьому тренувальному таборі, відбиває бажання жити реальним життям і викликає залежність та психологічні проблеми. І, на жаль, далеко не у всіх вистачає духу вийти з цими набутими в умовах безпеки навичками у непередбачуване реальне життя, де ти нічим не захищений, і поповнити та оживити отриманий в ігровій ситуації досвід шляхом взаємодії з реальними людьми у реальних, а не штучно змодельованих обставинах.
І ще. Як би добре не була продумана комп'ютерна гра, на якому високому рівні вона не була зроблена, варіанти розвитку подій в ній обмежені уявою її творця. Та й кількість цих варіантів, як би багато їх, на перший погляд, не було, також обмежена.
Життя ж, на відміну від гри, абсолютно непередбачуване. І прорахувати з математичною точністю, як відгукнеться той чи інший твій вчинок, неможливо. Будувати припущення щодо цього, ґрунтуючись на фактах, інтуїції, різних версіях, почерпнутих із більш менш достовірних джерел, а також на основі того, з чим зіткнувся в комп'ютерних іграх, — так, можна. Визначити однозначно, з тією ж математичною точністю — ні, не можна.
Адже тим і хороше реальне життя, в тому і полягає весь його смак і колір, що воно сповнене невизначеності і непередбачуваності. І скільки у цьому драйву! Скільки адреналіну! Як закипає кров! Як зводить живіт! Як смокче під ложечкою від цікавості та нетерпіння — що буде далі. Ти зможеш чи тобі слабо? Як відреагує на твої слова та людина? Як надійде в результаті твоїх рішень та дій цей? Який наступний крок з твого боку виявиться найефективнішим і найвдалішим? Краще зробити так чи так?
Щодня — як загадка, як таємниця, яку розкриють, як пригода. Не крапка, а крапка…
Натренувати якусь навичку в комп'ютерних іграх можна, але жити варто у реальному житті. Її не замінить жодна гра, якою б захоплюючою вона не була.