Нові правила ЄС можуть скоротити українську металургію вдвічі та забрати понад 6% ВВП
Українська металургія зазнає втрат не лише від російських ударів по підприємствах, а й від погіршення доступу до ключового ринку Європейського Союзу. Нові квоти на безмитний імпорт та дія механізму CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) можуть суттєво скоротити виробництво, експорт і доходи галузі, а в довгостроковій перспективі – завдати значних втрат усій економіці України.
За даними асоціації “Укрметалургпром”, за сім місяців 2026 року виробництво сталі в Україні скоротилося на 5,6%, експорт металопродукції – на 11,5%, а валютна виручка від нього – на 7,8%, сягнувши $1,67 млрд. Додатковим ударом стали серпневі атаки на такі провідні підприємства, як “Запоріжсталь” та “АрселорМіттал Кривий Ріг”. За оцінками, відновлення пошкоджених потужностей може потребувати десятки і сотні мільйонів доларів.
Водночас інвестиції у відновлення ускладнює втрата ринків збуту. Близько 80% української металопродукції в останні роки було орієнтовано на ринок ЄС, тому зміна умов торгівлі безпосередньо впливає на перспективи галузі.
З початку 2026 року для української металургійної продукції почав діяти CBAM. Для галузі, де близько 90% сталі виробляється доменним способом, це означає значне додаткове фінансове навантаження. У компанії “Метінвест” оцінюють потенційні платежі за CBAM у €50–100 на тонну сталі, що робить частину української продукції неконкурентоспроможною на європейському ринку.
Другим вагомим обмеженням стали нові імпортні квоти ЄС, які набули чинності з 1 липня. Доступний для українських виробників обсяг виявився приблизно на 60% нижчим за фактичний експорт сталі до Європи у 2025 році. Після запровадження нових квот виробництво сталі в Україні скоротилося більш ніж на 21%, а металопрокату – приблизно на 30%.
У “Метінвесті” зазначають, що українські виробники опинилися між двома потужними обмеженнями: квоти скорочують можливості експорту готової сталевої продукції, а CBAM погіршує конкурентоспроможність альтернативної продукції, зокрема чавуну. Враховуючи вартість поновлення виробництва на найбільших металургійних комбінатах, пошкоджених російськими обстрілами, без поступок з боку Євросоюзу, відбудова цих підприємств може стати недоцільною.
Окремою проблемою залишається необхідність декарбонізації виробництва. За оцінкою “Метінвесту”, для переходу української металургії на низьковуглецеве виробництво необхідно близько $12 млрд інвестицій протягом 20–25 років. Це означає масштабну трансформацію – від доменних печей до електродугового виробництва, що допоможе знизити середні викиди CO2 приблизно з 2,4 тонни до 0,6 тонни на тонну сталі. Однак реалізувати такі масштабні інвестиції під час війни, без страхування воєнних ризиків та довгострокового фінансування, надзвичайно складно.
За прогнозом GMK Center, зробленим ще до серпневих ударів по підприємствах, виробництво сталі в Україні у 2026 році могло скоротитися до 6,5 млн тонн. Водночас, у “Метінвесті” оцінюють втрати лише від нових квот ЄС приблизно у $1 млрд експортної виручки та понад 17 млрд грн надходжень до бюджетів усіх рівнів.
У довгостроковій перспективі наслідки можуть бути значно серйознішими. За словами експертів, якщо чинні обмеження збережуться, українська металургія може скоротитися щонайменше вдвічі, а втрати ВВП України, з урахуванням мультиплікативного ефекту для постачальників і суміжних галузей, можуть перевищити 6% ВВП.
У галузі вважають, що Україна має використати осінь для нового раунду переговорів з ЄС. Чинний режим квот діє до 1 січня 2027 року, тому умови доступу української сталі до європейського ринку ще можна переглянути. Серед можливих рішень – збільшення квот щонайменше до фактичних обсягів експорту попередніх років та застосування до України спеціального режиму в рамках CBAM.
Також існує компромісний механізм: дозволити українським підприємствам під час війни та протягом семи років після її завершення спрямовувати кошти, сплачені в рамках CBAM, на придбання європейського обладнання та технологій для декарбонізації власного виробництва.