Туреччина посідає восьме місце у світі та третє в Європі за обсягами виробництва молока. Проте останнім часом цей сектор переживає значні труднощі, що призвело до зменшення виробництва молока з 2022 року та, як наслідок, вплинуло на випуск інших молочних продуктів.
Основною причиною нестабільності називають економічні проблеми в країні, зокрема високу інфляцію. Це позначилося на вартості життя, цінах на харчові продукти та купівельній спроможності населення. Попри несприятливі економічні прогнози, турецька влада намагається захистити внутрішній ринок від імпорту та підтримує місцевих виробників.
Утримати тваринництво непросто
Згідно зі звітом Міністерства сільського господарства США (USDA), у 2024 році поголів’я великої рогатої худоби в Туреччині продовжить зменшуватися. Тваринники змушені достроково реалізовувати худобу через зростання витрат. Якщо у 2020 році в країні налічувалося 6 886 944 корів, то до 2023 року їхня кількість скоротилася до 6 435 705.
Звіт USDA вказує, що вартість кормів для тварин за останні кілька років зросла вдвічі, а то й утричі. Водночас закупівельна ціна на молоко від виробника підвищилася лише на 35%. Це змушує фермерів продавати дійних корів. Крім того, подорожчання утримання худоби призвело до того, що багато турецьких ферм спорожніли.
Зменшення поголів’я худоби спричинило різке зростання цін на м’ясо та молоко. Для стабілізації ситуації уряд дозволив імпорт м’ясної худоби у 2023 році, однак обсягів імпорту було недостатньо для стримування цін. Через це імпорт живих тварин планується продовжити і в 2024 році.
Велику рогату худобу для відгодівлі Туреччина традиційно імпортує з Уругваю, Чехії та Угорщини. Менші обсяги племінних молочних тварин надходять з Німеччини, Данії та Чехії. Водночас останніми роками фіксувалися випадки виявлення захворювань, зокрема сибірки, у худоби, імпортованої з Бразилії, що викликало жваві дискусії щодо політики імпорту.
Очікується, що імпорт яловичини у 2024 році скоротиться порівняно з попереднім роком до 6 тис. тонн, тоді як у 2023 році він сягав 9,1 тис. тонн. Уряд обмежує імпорт для захисту вітчизняних виробників. Ймовірно, це призведе до подальшого зростання цін на м’ясо та молоко через невідповідність виробництва попиту. Станом на листопад 2023 року ціни на яловичий фарш сягали в середньому 320 турецьких лір за кілограм, що в 2,5 раза перевищує показники 2022 року.
Прогнозується, що експорт великої рогатої худоби у 2024 році залишиться на рівні близько 2 тис. голів, переважно до сусідніх Азербайджану та Іраку.
Іса Кошкун, голова Асоціації виробників молока та м’яса Туреччини SETBIR, висловлює оптимізм щодо майбутнього молочного ринку та експортних можливостей. Він нагадує, що Туреччина є одним із лідерів світового виробництва молока. Експерт очікує, що експорт молока та молочних продуктів у 2023 році становитиме 115 тис. тонн, порівняно зі 192 тис. тонн у 2022 році.
Світлі сторони та темні підводні камені молочної галузі
Ферхат Угуральп, член спілки з виробництва молока та молочних продуктів Егейської промислової палати (EBSO), зазначає, що виробництво сирого молока в Туреччині скоротилося з 23 млн тонн у 2021 році до 21 млн тонн у 2022 році. Незначне зниження очікується і за підсумками поточного року.
«Головною причиною зменшення виробництва молока є високі витрати, особливо на корми, — пояснює Угуральп. — Це торкнулося як малого, так і великого бізнесу. Ці дані також свідчать про помилкову аграрну політику останніх років».
92% молока, виробленого в Туреччині, — коров’яче, 5% — овече, 2,5% — козяче, а 0,2% — молоко буйволів. В країні діють 1054 офіційні пункти збору молока.
Попри значні обсяги виробництва, переробка коров’ячого молока молокозаводами залишається низькою. Восени 2023 року цей показник мав тенденцію до зниження: у жовтні підприємства заготовили 819 386 тонн молока, у листопаді — 810 220 тонн. Однак, порівняно з аналогічним періодом 2022 року, за січень-листопад 2023 року молокозаводи зібрали на 4,3% більше сировини. За цей же період виробництво сиру з коров’ячого молока зросло на 9,8%, йогуртового напою (айрану) — на 8,1%, йогурту — на 4,4%, питного молока — на 0,8%. Натомість виробництво масла зменшилося на 10,3%.
Менше половини виробленого в Туреччині молока переробляється промисловістю та відповідає стандартам якості. Решта продається споживачам як незареєстрована продукція, що створює умови для недобросовісної конкуренції та становить загрозу для здоров’я людей.
«Хоча Туреччина є одним із провідних світових виробників молока, ми відстаємо у споживанні, — зауважує Ферхат Угуральп. — Збільшення споживання молока та молочних продуктів є ключовим для розвитку галузі».
В Туреччині споживають близько 194 кг молока та молочних продуктів на душу населення щорічно, тоді як у країнах ЄС цей показник сягає приблизно 300 кг.
Сьогодні молочна галузь Туреччини не тільки на 90% забезпечує внутрішній ринок, але й експортує понад 200 видів сирів та молочних продуктів до більш ніж 100 країн світу.
У 2022 році в країні було вироблено 1,5 млн тонн питного молока, 1,2 млн тонн йогурту, 703 тис. тонн коров’ячого сиру, 766 тис. тонн айрану, 89 тис. тонн сухого знежиреного молока та 95 тис. тонн масла. Того ж року експортовано 192 тис. тонн продукції, що принесло 573 млн доларів доходу.
Основними ринками збуту для турецької молочної продукції є країни Близького Сходу та Північної Африки: Ірак, ОАЕ, Кувейт, Катар, Єгипет і Лівія. Експорт до Китаю минулого року сягнув понад 50 млн доларів, що є важливим показником.
У 2024 році виробники прогнозують суттєве зростання цін на молоко. Юксель Гедік, президент Асоціації виробників молока Ескішехіру, зазначає, що нинішня ціна сирого молока (11,5 лір за літр) ставить виробників у скрутне становище. Він вважає, що мінімальна справедлива ціна має становити 18 лір за літр.
Додатковим тягарем для молочного сектора є обов’язкове страхування тварин. Вартість страхування однієї корови становить 3 500 лір, з яких половину покриває Турецький сільськогосподарський страховий пул TARSİM. Проте фермери неохоче оформлюють страховку через додаткові витрати, що стримує розвиток молочного виробництва.
Ферми Туреччини спорожніли
70-річний Омер Аслан, який 50 років свого життя присвятив молочному бізнесу, розповідає про складну ситуацію у своєму регіоні. За його словами, з 44 ферм, що існували на початку його діяльності, 16 закрилися, а ще три — за останні чотири роки. «Якщо так триватиме й далі, молока в склянці ми не побачимо», — бідкається фермер, додаючи, що вони змушені думати про продаж ферми.
Корми для тварин значно подорожчали, тоді як закупівельна ціна на молоко зросла лише на третину, що змушує фермерів позбуватися дійних корів.
Аслан також коментує ціни на м’ясо: «Поки ціни на сире молоко залишаються низькими, ціни на м’ясо сягають стелі — вони аномально високі. Коли ціни на м’ясо досягають піка, корова коштує 60–70 тисяч лір, це не стимулює виробника залишати її живою».
З метою підвищення рентабельності виробництва сирого молока в країні, провінція Ніде запропонувала законопроєкт про збільшення державної підтримки з 50 курушів до 1,5 ліри за літр сирого молока.
Закритий ринок як захист виробника
Турецька влада прагне максимально захистити внутрішніх виробників та убезпечити ринок від надлишку імпортної продукції. На території країни легально продається не більше десяти європейських брендів молочних продуктів та сирів.
З початку 2023 року в Туреччині набули чинності законодавчі зміни щодо митних платежів на імпортні товари. Відповідно до указу Президента Туреччини №6625 від 31 грудня 2022 року, митний тариф на сільськогосподарську продукцію тепер включає три компоненти: мито (GV), додатковий фінансовий платіж (EMY) та додаткове мито (İGV). Це призвело до значного зростання середнього тарифу, що, однак, не завадило монополії на внутрішньому ринку.
У Туреччині усвідомлюють необхідність стимулювання виробництва молока.