Джон Коул, спеціальний посланець президента США Дональда Трампа щодо Білорусі, використовує неформальне спілкування, алкогольні тости та грубі жарти для встановлення особистого контакту з Олександром Лукашенком. Такий підхід став частиною переговорів Вашингтона з Мінськом щодо звільнення політичних в’язнів і поступового послаблення санкцій. Про це йдеться у матеріалі The New York Times.
Деталі
За даними видання, Коул вибудував із Лукашенком особисті стосунки, які використовує для просування домовленостей між США та Білоруссю. Під час однієї з перших тривалих зустрічей сторони неодноразово виголошували тости. Коул розповідав, що випив дві чарки горілки, а решту намагався непомітно виливати, аби залишатися тверезим під час переговорів.
Також американський дипломат свідомо використовував грубий гумор. За його словами, такий стиль допомагав зняти напругу та налагодити особистий контакт із білоруським лідером. Один із подібних епізодів Коул раніше описував Associated Press. Після того, як Лукашенко різко висловився про європейських політиків, американський представник відповів йому ще грубішою фразою.
Сам Коул заявляв, що готовий використовувати навіть “мову роздягальні”, якщо це допоможе домогтися звільнення людей із білоруських в’язниць. За його словами, гумор — один із важливих інструментів переговорів: якщо співрозмовника вдається розсмішити, це допомагає знизити рівень недовіри.
Неформальні розмови між Коулом і Лукашенком стосувалися навіть схуднення. Американець, який втратив близько 18 кг ваги, розповідав білоруському лідеру про препарат Zepbound.
Контекст
За незвичною манерою дипломатії стоять цілком конкретні політичні домовленості. У червні 2025 року після переговорів за участю американської делегації Білорусь звільнила 14 ув’язнених, серед яких був Сергій Тихановський.
У вересні того ж року Мінськ звільнив ще 52 людей. У відповідь США послабили частину санкцій проти державної авіакомпанії Belavia.
У грудні білоруська влада звільнила 123 ув’язнених, серед яких були нобелівський лауреат Алесь Біляцький, Марія Колесникова та Віктор Бабарико. Вашингтон після цього послабив обмеження щодо білоруської калійної галузі.
У березні 2026 року відбулося найбільше одночасне звільнення: на волю вийшли 250 людей. США у відповідь скасували частину санкцій проти білоруського фінансового сектору та низки підприємств калійної промисловості.
Коул заявляв, що якщо Мінськ звільнить решту політичних в’язнів, це може створити підстави для подальшого зняття американських санкцій.
За оцінками американської сторони, станом на серпень за сприяння США з білоруських в’язниць було звільнено вже понад 500 людей.
Водночас правозахисники наголошують, що репресії в країні не припинилися. За даними правозахисного центру “Вясна”, на початку серпня у Білорусі залишалося близько 880 політичних в’язнів, а паралельно зі звільненнями влада продовжує затримувати нових людей.
Представники білоруської опозиції також застерігають, що така модель може перетворитися на своєрідні “обертові двері”, коли Мінськ звільняє частину політв’язнів в обмін на поступки Заходу, але одночасно поповнює їхню кількість новими затриманими.
Переговори США та Білорусі вже виходять за межі питання ув’язнених. Коул обговорював можливість відновлення повноцінної роботи американського посольства у Мінську, подальшої нормалізації відносин та економічних домовленостей.
У Вашингтоні також розглядають Лукашенка як можливий неформальний канал зв’язку з російським диктатором Володимиром Путіним через тісні стосунки Мінська з Москвою.
У травні 2026 року президент США Дональд Трамп згадав про білоруського правителя Олександра Лукашенка, подякувавши за його “співпрацю та дружбу”, на тлі звільнення п’ятьох ув’язнених громадян Польщі та Молдови з місць позбавлення волі в Білорусі та Росії.