Ексміністр оборони Михайло Федоров напередодні голосування Верховної Ради за кандидатуру Євгенія Хмари на посаду нового очільника відомства, яку президент Володимир Зеленський вніс до парламенту лише 18 серпня, закликав провести вибори під час війни та заявив про системну кризу управління в Україні. За його словами, однією з небезпечних проблем є ситуація, коли під час призначення на посади перевагу віддають особистій лояльності до системи, а не професійності та здатності забезпечувати результат.
Відповідне звернення Федоров опублікував на своєму YouTube-каналі.
“Люди не можуть нескінченно жити в державі, де вони не розуміють, чому ухвалюються ті чи інші рішення. Чому одні реформи рухаються вперед, а інші блокуються? Чому рішення, які на фронті потрібні сьогодні, місяцями ходять кабінетами?” — заявив він.
Федоров назвав небезпечною тенденцію, коли лояльність до системи цінується вище за професійність, результат і здатність упроваджувати зміни. Він переконаний, що під час війни такий підхід остаточно руйнує ефективність держави. Колишній міністр підкреслив, що так не може працювати сучасна держава, а тим паче “країна, яка веде війну за своє існування”.
“Ми повинні говорити і про корупцію. Не тому, що це популярне слово, а тому, що під час війни корупція набуває зовсім іншого значення”, — сказав ексміністр.
Він пояснив різницю: у мирний час корупція — це неефективні витрати на дороги чи лікарні, а під час війни вона б’є по обороноздатності. Це брак дронів, снарядів, систем РЕБ і медичного транспорту для евакуації поранених.
“Тому корупція під час війни — це не просто фінансова проблема. Це питання нашої здатності вижити і перемогти”, — наголосив Федоров.
Він заявив, що оборонний бюджет повинен працювати на армію, а не на чиїсь кишені, політичний вплив або крісла.
“Корупція — це лише симптом. Головна проблема значно глибша”, — сказав Федоров.
За словами Федорова, стара система блокує зміни, карає ініціативних людей і тримається на лояльності. Він додав, що застарілі структури роками не ліквідують просто тому, що всі до них звикли.
Федоров заявив, що державі потрібні чіткі цілі та професійні команди, а парламент має працювати за єдиною програмою і цінностями замість просування приватних інтересів у сфері оборони, фармацевтики, податків та грального бізнесу.
“Парламент — це серце української демократії, а не її гаманець. А війна такого не пробачає”, — сказав він.
Федоров додав, що кожен чиновник із посадою, бюджетом та повноваженнями має особисто відповідати за реальні результати.
“Якщо ти отримав повноваження — відповідай за результат. Якщо ти отримав бюджет — покажи, що зробив. Якщо ти отримав посаду — поясни, яких результатів ти досяг”, — заявив ексміністр.
Федоров підкреслив, що людей обурює, коли на фронті гинуть бійці, а в тилу наживаються на війні, коли підприємців “кошмарять” правоохоронці, а професіоналам не дають працювати, бо вони не належать до когорти “своїх”. Він також засудив практику, коли влада не пояснює суспільству логіку своїх рішень.
“Так поступово руйнується найважливіше — довіра між громадянином і державою. І цю довіру треба відновити”, — підсумував Федоров.
Нагадаємо, після початку акцій протесту з вимогами повернути Федорова до Міністерства оборони він підтвердив, що йому пропонували кілька посад, але назвав їх “декоративними”. Ексміністр наголосив, що вважає себе менеджером, здатним будувати системи та досягати результатів.
Також Федоров говорив, що причиною його відставки стали не лише розбіжності щодо ведення війни, а й його боротьба з корупцією у сфері оборонних закупівель. За його словами, лобісти окремих оборонних компаній активно домагалися його звільнення.
Під час брифінгу для журналістів після своєї відставки Федоров говорив, що в команді Зеленського він був людиною, яка найбільше цінувала президента, і додав, що жодного разу не підвів ні його, ні українців.
Федоров заявив, що не має наміру переходити в політичну опозицію до Зеленського під час війни. Він додав, що не вийде на мітинг до людей, які вимагають його поновлення на посаді міністра оборони.
Україна — монархія. Причому неосвічена. Зосередивши владу у своїх руках, президент Володимир Зеленський водночас досяг межі своєї компетенції. Він так і не наважився скинути баласт зі “своїх”, перезавантажити систему державного управління професіоналами та дати їй простий сигнал: “Не красти”.
Що небезпечніше під час війни — злочинні дії корупціонерів чи злочинна бездіяльність лояльних дилетантів? Коли ці дві отрути опиняються в одному флаконі, ризик уже не політичний. Ризик — програти війну.
Джерело: www.ukrinform.ua