Сумна звістка знову надійшла з фронту про загибель захисника України. Ковельська громада провела в останню земну дорогу воїна Руслана Нечипорука. Герою було 46 років.
Рідні згадують Руслана як надзвичайно працьовитого, господарського чоловіка із “золотими руками”, який усе робив на совість. Про це повідомляє Ковельська міська рада.
Найбільшою цінністю для нього була родина. У 2003 році Руслан одружився з Мирославою, став люблячим чоловіком і турботливим батьком для її доньки Олени. Того ж року у подружжя народився син Денис.
Він був уважним і дбайливим, любив готувати для рідних, працювати по господарству та робити дружині приємні сюрпризи. Для дітей Руслан залишався надійною опорою та мудрим порадником.
З початком повномасштабного вторгнення Руслан став на захист України. 5 травня 2022 року він був мобілізований.
Спочатку служив у тиловій частині, де, окрім військових обов’язків, як вправний будівельник допомагав облаштовувати та ремонтувати приміщення для побратимів. У січні 2025 року його перевели до 35-ї окремої бригади морської піхоти. Після навчання Руслан вирушив на передову у Волноваський район на Донеччині, де служив гранатометником десантно-штурмового відділення.
У цивільному житті Руслан був тихою, скромною та небагатослівною людиною. На війні ж він став рішучим і цілеспрямованим бійцем, надійним плечем для своїх побратимів.
Потрапивши в зону бойових дій, Руслан усвідомлював усі ризики. Перед своїм першим і останнім виходом на бойове завдання він відчував особливу тривогу. Це рідні зрозуміли з телефонної розмови – у його голосі звучало хвилювання. На згадку дружині він встиг надіслати останнє фото того дня.
22 березня 2025 року Руслан вирушив на бойове завдання. А наступного дня, 23 березня, матрос, гранатометник десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти загинув поблизу населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області.
Через неможливість евакуювати тіло з поля бою рідним довелося чекати 16 довгих місяців, перш ніж захисник зміг повернутися додому.
У Руслана залишилися дружина Мирослава, син Денис, донька Олена, брати Святослав та Артем, сестра Людмила, рідні, друзі та побратими. Поховали Руслана Нечипорука на Алеї Героїв міського кладовища.
Джерело: www.ukrinform.ua