БЕБ проводить розслідування щодо 5 авіакомпаній через імовірну несплату 15% відрахувань за оренду повітряних суден. Фахівці стверджують, що таке тлумачення є невідповідним до чинного законодавства та міжнародних угод.
Кримінальні провадження, ініційовані Бюро економічної безпеки щодо українських авіаперевізників, ґрунтуються на хибному припущенні, що відрахування за лізинг іноземних повітряних суден є роялті. Така інтерпретація не узгоджується з українським податковим законодавством, міжнародними угодами про уникнення подвійного оподаткування та усталеною судовою практикою. Такого висновку дійшли юристи, аудитори та податкові консультанти під час обговорення проблем оподаткування в галузі авіаційного лізингу, повідомляє УНН.
БЕБ веде розслідування низки кримінальних справ стосовно українських авіакомпаній, вважаючи, що перевізники мали сплачувати додатковий 15% податок з доходів нерезидентів, оскільки платежі за оренду літаків нібито класифікуються як роялті. Від такого підходу постраждали щонайменше 5 авіаперевізників, серед яких МАУ, “Авіакомпанія Константа”, “Урга”, Н3Operations та “Скайлайн”.
Ключовим моментом, що викликає занепокоєння експертів, є той факт, що значна частина авіакомпаній вже пройшла податкові перевірки за ті ж періоди, які зараз розглядаються в рамках кримінальних проваджень БЕБ.
Згідно з даними Державної податкової служби, авіакомпанії успішно пройшли податкові аудити, і лише за результатами одного з них було виявлено порушення щодо оподаткування лізингових платежів. Інші податкові перевірки не виявили подібних недоліків.
За результатами однієї перевірки щодо компаній авіаційної сфери було перекваліфіковано лізингові платежі у роялті. Лише однієї перевірки
– зазначила заступниця директора департаменту трансфертного ціноутворення Державної податкової служби України Вікторія Касьян.
Незважаючи на це, правоохоронні органи повернулися до тих самих операцій, застосовуючи нове трактування законодавства. Перевізників прагнуть зобов’язати сплатити додаткові 15% роялті за минулі 7 років, тобто ретроспективно.
Тетяна Шевцова, сертифікований аудитор та податковий консультант, член Громадської ради при Міністерстві фінансів, підкреслила, що міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування, на які посилаються правоохоронці, не надають підстав автоматично прирівнювати орендні платежі за літаки до роялті.
За її словами, навіть Коментарі до Модельної конвенції ОЕСР, які податкова служба України використовує для інтерпретації міжнародних угод, пояснюють, що згадки про оренду обладнання стосуються специфічних випадків передачі інноваційних технологій або виробничих процесів, а не звичайного лізингу транспортних засобів, яким є літаки та вертольоти.
Крім того, експертка звернула увагу на те, що українське законодавство взагалі не включає оренду до визначення роялті.
Визначення роялті в українському законодавстві не передбачає оренду. Більше того, окремим видом доходів нерезидентів за українським законодавством є орендні платежі. А літаки, контейнери, вагони – вони не є обладнанням, вони є транспортними засобами
– пояснила Шевцова.
На її думку, саме тому поточні спроби БЕБ розглядати лізинг як використання інтелектуальної власності виглядають “настільки натягнутими”, що питання потребує всебічного аналізу за участю фахівців Міністерства фінансів, Державної податкової служби та експертної спільноти.
Керуюча партнерка юридичної компанії LAW GUIDE та експертка з міжнародного оподаткування Олена Кузнечікова дотримується аналогічної точки зору. Вона зазначила, що проблема полягає не у відсутності законодавства, а у викривленні практики його застосування.
За словами юристки, одна й та сама операція міжнародного лізингу, залежно від конкретної конвенції, може підпадати під різні статті міжнародних договорів, зокрема щодо господарської діяльності, транспортних перевезень, інших доходів або лізингових платежів. Тому універсальне тлумачення всіх таких операцій як роялті є юридично необґрунтованим.
Вона також нагадала, що у разі неоднозначності Податковий кодекс передбачає застосування принципу презумпції правомірності рішень платника податків. “Якщо щось можна тлумачити і на користь бюджету, і на користь платника податків, це слід тлумачити на користь платника податків”, – пояснила Кузнечікова.
Експертка звернула увагу ще на один важливий аспект: офіційна позиція податкових органів щодо авіаційного лізингу змінилася лише у 2024 році, тоді як договори більшості авіакомпаній залишалися незмінними протягом багатьох років.
Попередня команда ДПС у 2024 році опублікувала статтю, в якій запропонувала розглядати лізинг транспорту як роялті. У цій публікації ДПС зазначає, що з 2017 по 2023 роки компанії виплатили на користь нерезидентів 13,1 млн грн доходів у вигляді лізингу, не сплативши при цьому 15% роялті в Україні.
До 2024 року не виникало жодних запитань з боку правоохоронних органів щодо навмисної неуплати значних сум до бюджету. Наразі переглядаються й попередні періоди
– зазначила вона, вказуючи на спробу нарахувати авіакомпаніям податки заднім числом.
Експерти також висловили критику щодо участі БЕБ у цих суперечках. На думку Кузнечікової, відкриття кримінальних проваджень до моменту, коли навіть не існує узгодженого податкового зобов’язання, суперечить самій логіці податкового законодавства.
Кримінальна справа по факту повинна починатися тільки тоді, коли виникає узгоджене податкове зобов’язання… Не раніше. Але це за законом, а не за його практикою застосування в цій країні
– зазначила юристка.
Експерти наголошують, що ситуація давно вийшла за рамки звичайного податкового спору. Вона створює правову невизначеність для всієї авіаційної галузі, яка, навіть в умовах повномасштабної війни, продовжує функціонувати, виконувати міжнародні контракти та сплачувати податки в Україні.
Якщо практика кримінального переслідування на основі нового тлумачення норм, які десятиліттями застосовувалися інакше, стане прецедентом, аналогічні ризики можуть виникнути й для інших секторів економіки, що працюють з міжнародними угодами.
Тому учасники дискусії підкреслюють необхідність втручання держави, зокрема Мінфіну, та встановлення єдиного підходу до правозастосування. На їхню думку, лише чітка державна позиція здатна покласти край практиці довільного тлумачення міжнародних конвенцій, усунути правову невизначеність та запобігти подальшому тиску на українську цивільну авіацію з боку правоохоронних органів.