У Харкові нейрохірург Олександр Марков, за сприяння ветеранського фонду, започаткував реабілітаційний центр
Олександр Марков, мешканець Харкова, понад два десятиліття присвятив роботі в лікарні невідкладної допомоги, а згодом займався розвитком реабілітаційного відділення у приватній медичній установі. Він давно виношував ідею започаткування власної справи, проте втілити її вдалося лише завдяки гранту від Українського ветеранського фонду. Навесні 2023 року нейрохірург орендував приміщення, придбав необхідне обладнання та відкрив у центральній частині Харкова заклад під назвою «Markov RehabCenter».
Центр реабілітації та відновлення приймає як військовослужбовців, так і цивільних осіб. Марков вважає своїм головним завданням забезпечення швидкого фізичного та психологічного «перезавантаження» пацієнтів.
Фахівець поділився власним досвідом, роздумами про реабілітологію та підприємництво в місті, яке постійно перебуває під ворожими обстрілами, з кореспондентами Укрінформу.
МЕДИК ДЛЯ ЦИВІЛЬНИХ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Олександр Марков отримав грант від Українського ветеранського фонду як учасник АТО. У 2015 році нейрохірург долучився до першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Він проводив операції на території Донецької та Луганської областей, зокрема в районі Бахмута (тоді ще Артемівська) та Попасної.
– Військовими займалися військові медики. Я ж допомагав цивільному населенню, оскільки медичної допомоги катастрофічно бракувало, а прифронтова зона фактично залишилася без лікарів, – зазначає Марков.
У 2022 році він вдруге приєднався до добровольчого шпиталю. 1 березня він евакуював свою родину з Харкова після обстрілів будівлі обласної адміністрації в центрі міста.
– Я довіз сім’ю до кордону, а потім разом із друзями ми організувалися і поїхали до Києва. Я обіймав посаду головного лікаря в одній із локацій у Вишгороді, де надавав медичну допомогу військовим. Згодом, у квітні, ми вирушили на схід – у Бахмут, Лисичанськ, Слов’янськ, Сєвєродонецьк. Загалом, приблизно з 2019 року я більше не практикував як нейрохірург, а лише консультував. Я дотримуюся думки, що хірургія – це справа молодих. Хоча досвід є, але потрібні й сили. Однак у Бахмуті мені все ж довелося оперувати цивільних, які постраждали під час обстрілів, – згадує Марков.
Заснувавши власну справу, фахівець ще більше зосередився на реабілітології.
– По суті, це вже третій реабілітаційний центр, який я розбудовую, але перший – власний. І я прагну надавати послуги на високому рівні. Нашій країні якнайбільше потрібні заклади для відновлення, – говорить лікар.
МІШКИ З ПІСКОМ НА ВІКНАХ, ВОГНЕТРИВКІ ЧОХЛИ НА ОБЛАДНАННІ
Клініка розташована неподалік від центру міста, за кілька хвилин їзди від площі Свободи. На підвіконнях видно мішки з піском, вікна закладені наполовину. На кушетках та спеціальному обладнанні, яке не використовується в даний момент, натягнуті чохли – щільні та важкі.
– Вогнестійкі, – пояснює лікар. – Для захисту від уламків скла та на випадок пожежі, якщо раптом станеться влучання.
Після ударів наприкінці року та на початку січня по житлових кварталах Шевченківського району пацієнти почали масово скасовувати свої візити, констатує Марков. Дехто вирішив виїхати з міста, інші намагалися якомога менше виходити з домівок. Проте Марков не планує змінювати місце розташування клініки.
– А де в Харкові є безпечна зона? Такої немає. Необхідно продовжувати роботу, – говорить він.
І це цілком відповідає дійсності.
Ветеран Володимир Самойленко, який вперше прийшов на консультацію, має тривалі проблеми зі спиною. Чергове загострення призводить до болю навіть при незначних нахилах. З 2014 по 2018 рік чоловік служив за контрактом у 25-й повітряно-десантній бригаді. Він брав участь у визволенні Слов’янська та Краматорська, перебував у Дебальцевому та Шахтарську, де отримав поранення. Згодом захищав Авдіївку, Зайцеве, Ясинувату. Після повномасштабного вторгнення він долучився до тероборони, брав участь у запеклих боях за Питомник, Руську Лозову, Великі та Малі Проходи на Харківщині, за Бахмут на Донеччині, а пізніше служив на Сумському прикордонні.
– Спина «розбита» – це ще з часів АТО. Через величезні навантаження. Я лікувався у багатьох місцях, але мало що допомагало. Дізнався, що тут є процедура витягування хребта, тому вирішив прийти на консультацію, – розповідає Володимир.
Після роботи з пацієнтом Марков демонструє тракційний стіл – пристрій для згаданого витягування хребта.
– Це апарат американського виробництва. Серед аналогічних пристроїв, мабуть, найкращий. Я отримав його наприкінці грудня. Людина лягає, верхня частина тіла фіксується, так само і нижня. Апарат вмикається. Витягування – це давній лікувальний метод, який при грамотному застосуванні дає чудові результати. Він розслаблює та розтягує м’язи, забезпечує помпування міжхребцевого диска, тобто позитивно впливає на хрящові тканини. Витягування в різних формах застосовується у багатьох оздоровчих практиках, наприклад, у йозі. Але осьове витягування можливе лише за допомогою спеціального апарата, – пояснює Марков.
На запитання про вартість такого столу, він хитає головою:
– Ні-ні, навіть вголос не хочу називати цю суму. Сам би я не заробив таких грошей навіть за рік, навіть близько.
Він зауважує, що ставився скептично до будь-яких конкурсів, тому був справді здивований, коли його проєкт став одним із переможців.
– Я тричі подавався на грант у «Дії», але мені відмовляли з незрозумілих причин. А потім у Харкові, через Асоціацію приватних роботодавців, я дізнався про Український ветеранський фонд, – згадує лікар.
100% ВІЙСЬКОВИХ ПОТРЕБУЮТЬ КОМПЛЕКСНОЇ ДОПОМОГИ
Окрім військових (чинних та ветеранів), до реабілітолога звертаються також співробітники правоохоронних органів.
– Приходять поліцейські, дівчата-поліцейські. На початку вторгнення багатьом видавали бронежилети вагою 13 кілограмів! Звісно, таке навантаження неминуче відбивається на спині. Згодом закупили бронежилети з керамічними пластинами, які важать 3-4 кг. А у військових, які перебувають безпосередньо в зоні бойових дій, усі без винятку мають проблеми зі спиною, 100%. Це пов’язано з переохолодженням та фізичними навантаженнями. Хочу наголосити, що універсального рішення не існує. Будь-який позитивний результат ми досягаємо, коли застосовуємо комплексний підхід, – зазначає Марков.
У клініці є апарат для ударно-хвильової терапії. Ця процедура стимулює м’язи та сухожилля.
В іншому кабінеті розташована система для реабілітації «RedCord». Проте навіть це сучасне обладнання Марков розглядає лише як один з елементів терапії.
– Є спеціальний стіл, що рухається вгору та вниз, і система підвісів, де пацієнт виконує різноманітні вправи. Ця система дозволяє як проводити діагностику пацієнта, так і здійснювати лікування, відновлюючи певні функції. Адже біль у спині може мати безліч причин. Це може бути суто структурний біль, спричинений м’язовим дисбалансом під час руху, або постійний, монотонний біль (я його називаю «болем виснаження»), або ж поєднання різних видів. Будь-яке виснаження ресурсів організму може супроводжуватися болем у попереку. Можна робити що завгодно, але поки організм не відновиться, біль не мине, – вважає лікар.
Він пояснює: незалежно від причини звернення пацієнта, завжди присутні структурний, регуляторний, емоційний та вісцеральний (пов’язаний із внутрішніми органами) компоненти. Тому необхідно провести діагностику, «розкласти» проблему на складові та підібрати відповідний інструмент для кожної частини.
У клініці, крім засновника, працюють психолог, реабілітолог та масажист.
– У нас уже є успішні випадки, коли військовослужбовці після перебування на фронті повністю «перезавантажувалися» за короткий термін. Коли ми мали можливість приділити їм час, 7-10 днів. Це включає психологічну підтримку, діагностику хронічних захворювань та їх загострень, виявлення структурних порушень – болю в суглобах та спині, аналіз регуляторних проблем: порушень сну, розладів нервової системи, часто пов’язаних із постконтузійним станом, панічних атак, синдрому подразненого кишківника, кардіоневрозу та багатьох інших станів. Коли військовий отримує кваліфіковану допомогу, повірте, він «розквітає». За тиждень це вже зовсім інша людина, – говорить лікар.
На його думку, українська реабілітологія повинна орієнтуватися саме на таку комплексну допомогу, яку можна отримати в одному місці.
– Військовим просто не вистачає часу на відвідування різних лікарів, на очікування в чергах, – підкреслює Марков. – Але, на жаль, у Харкові загалом дуже мало реабілітологів.
Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського
Source: www.ukrinform.ua