В інтерв’ю для «Главкома» Андрій Войналович висловив свої роздуми щодо клубної кар’єри та виступів за збірну України з баскетболу.
Андрій Войналович протягом багатьох років є ключовим гравцем національної чоловічої команди з баскетболу. Саме він увійшов до числа тих спортсменів, які допомогли збірній достроково забезпечити собі місце на другому етапі кваліфікації до Чемпіонату світу 2027.
Перед заключним поєдинком першого етапу відбору проти Данії «Главкому» вдалося поспілкуватися з баскетболістом. Він пригадав найяскравіші періоди своєї кар’єри в українській Суперлізі, розповів про свій від’їзд за кордон, нездійснену мрію потрапити до НБА та дав оцінку поточному рівню українського чемпіонату.
«Один із найважливіших моментів у моєму житті – коли батьки відвели мене на баскетбольний матч»
Андрій Войналович має батьків-спортсменів з визнанням фото: Федерація гандболу України
Ваші батьки є відомими спортсменами. Ваша мати, Олена Цигиця, є гандболісткою, бронзовою призеркою Олімпійських ігор 2004 року. Ваш батько, Валерій Войналович, працює тренером з гандболу. Чому в такій спортивній родині ви обрали баскетбол, а не гандбол?
Я завжди вважав, що сімейний бізнес не приведе до успіху, тому вирішив прокласти власний шлях. Але, вважаю, одним із найзначущіших моментів у моєму житті стало відвідування баскетбольного матчу, куди мене запросили батьки. На той час вони грали та тренувалися в Кривому Розі. «Кривбас» грав проти команди з Черкас. Їм запропонували квитки, вони взяли мене з собою, і мені дуже сподобався баскетбол. Я почав займатися цим видом спорту поступово, і це принесло свої плоди.
Чи виявляли батьки надмірний тиск щодо вашої спортивної кар’єри, чи вони розуміли, наскільки це важкий шлях?
Вони дотримувалися думки, що незалежно від обраного мною шляху, це моє особисте рішення. Вони попереджали, що спорт вимагає значних зусиль та готовності до багатьох жертв. Однак, це мене не лякало. Я поступово занурився в цей процес, і вони ніколи не втручалися в мої рішення. Всі мої досягнення базуються на рішеннях, які я приймав самостійно.
«Я лише очікую на можливість повернутися»
Андрій Войналович був відзначений як найперспективніший молодий гравець Суперліги після виступів за южненський «Хімік» фото: basket.com.ua
Давайте перейдемо до важливого етапу вашої кар’єри – виступів у Суперлізі України. Ви провели багато сезонів у національному чемпіонаті, досягли значних успіхів та отримали численні нагороди. З яким клубом у вас пов’язано найбільше теплих спогадів?
Насамперед, я згадую «Хімік», який багато чому мене навчив і допоміг сформувати життєві цілі. Це був, по суті, перший серйозний крок у моїй професійній діяльності.
Вашим останнім клубом в Україні на даний момент був «Прометей». Після цього ви переїхали за кордон. Що спонукало вас до цього рішення?
На той час виникли певні труднощі з «Прометеєм». Щоб уникнути втрати ігрової практики протягом сезону, я перейшов на правах оренди до польського клубу «Шльонськ».
Загалом, як би ви оцінили поточний рівень Суперліги? Чи стежите ви за її матчами?
Рівень, звичайно, вже не такий, як був до війни. Однак, мені приємно бачити, що Федерація баскетболу України докладає зусиль для підтримки гравців та надання їм можливостей для розвитку. Я вірю, що з кожним роком чемпіонат ставатиме успішнішим.
Чи розглядаєте ви можливість повернення в Україну в майбутньому для виступів за один із вітчизняних клубів?
Звісно, я цього бажаю. Я лише чекаю слушної нагоди, щоб повернутися, грати на рідних майданчиках у різних містах і відчути цю особливу домашню атмосферу.
«Збірна України – це команда, де кожен може зробити внесок»
Андрій Войналович мав можливість потрапити до американського баскетболу фото: Федерація баскетболу України
Ви згадали «Хімік», де вас визнали найкращим молодим гравцем Суперліги. Вже тоді почали обговорювати можливість вашого вибору на драфті НБА, який, без сумніву, є мрією для багатьох спортсменів. Як загалом відбувається цей процес?
Він починається з офіційної подачі заявки до НБА. Адміністрація починає збирати всю доступну інформацію про гравця: історію виступів, відеоматеріали тощо. Іноді скаути відвідують матчі, але мені тоді не надто пощастило. Це був рік пандемії Covid-19, і я вирішив, що краще залишитися в Україні, тренуватися та розвиватися як професійний гравець у складі «Хіміка».
Отже, пандемія стала причиною того, що ви відмовилися від участі в драфті?
Так.
Чи було важко прийняти таке рішення? Адже це міг бути значний крок у вашій кар’єрі.
Звісно, було складно. Мені здається, кожен молодий спортсмен, кожен, хто присвятив себе баскетболу, прагне потрапити до НБА. Але я людина, яка керується фактами та реаліями того моменту. Тому, хоч і було сумно, я рушив далі.
Андрій Войналович був п’ятим найкращим бомбардиром на Чемпіонаті Європи U20 у 2019 році фото: FIBA
Тепер, звісно, неможливо оминути увагою збірну України. Ви представляли Україну в різних вікових категоріях: від юніорських до молодіжних команд. Які головні відмінності ви бачите між грою на молодіжному рівні та на дорослому, окрім, очевидно, рівня суперників?
Як би банально це не звучало, але юнацький баскетбол – це один рівень, а національна збірна – це зовсім інший. Тут виступають зірки світового масштабу: гравці з НБА, Євроліги та інших провідних чемпіонатів. Тому відмінностей багато: більше нюансів, дрібних деталей, а гра в цілому є більш фізично насиченою.
Якщо на попередньому відборі до Чемпіонату світу ви поступово інтегрувалися в команду, то зараз ваше ім’я невід’ємне від збірної України. Чи усвідомлюєте ви це?
Так, безумовно. Я вважаю, що лідери є лідерами, але наша команда така, де кожен може зробити свій внесок. Усе залежить від конкретного матчу. Я переконаний, що кожен гравець нашої команди демонструє чудову гру і робить вагомий внесок, особливо зараз, коли наші ресурси обмежені.
Нещодавно ви провели один із найкращих матчів у своїй кар’єрі. Це було в Ов’єдо проти збірної Іспанії, де ви здобули 12 очок і стали одним із найкращих бомбардирів команди. Що, на вашу думку, сприяло такому результату в тому поєдинку?
Мені дуже сподобалася атмосфера на арені. Приблизно половина трибун була заповнена вболівальниками з України, які мешкають в Іспанії. Аншлаг на стадіоні надихнув мене і надав значно більше енергії та запалу.
«Хочу зіграти на Чемпіонаті світу особисто, особливо після того, як ми не потрапили на Євробаскет»
Матч збірної України проти США на Чемпіонаті світу 2014 року справив сильне враження на Андрія Войналовича фото: скриншот FIBA
Збірна України з баскетболу брала участь у Чемпіонаті світу лише одного разу – у 2014 році. Чи спостерігали ви за тим турніром, і які спогади у вас залишилися від нього?
Звісно, я дивився. Особливо запам’ятався матч проти команди США. На жаль, багато гравців того складу вже завершили кар’єру і не виступають за команду. Деякі з них стали тренерами. Тепер я хочу особисто взяти участь у цьому турнірі, тим паче, що ми не змогли кваліфікуватися на Євробаскет.
Якби ви мали можливість запросити одного гравця з того складу до нинішньої команди, кого б ви обрали?
Це дуже складне запитання. Команда – це коли п’ять гравців на майданчику діють як єдине ціле. Тому кожен, хто був тоді в команді, хто проводив час на майданчику, віддав усе, що міг.
«Азербайджанці – це надзвичайно щирі та гостинні люди»
Андрій Войналович з 2024 року виступає за азербайджанський «Сабах» на клубному рівні фото: Федерація баскетболу України
Цього сезону ви грали за азербайджанський клуб «Сабах». Як з вами зв’язалися представники цієї команди?
Спортивний директор клубу «Сабах» зв’язався зі мною після завершення сезону в «Шльонську», і ми розпочали переговори. Вони висловили зацікавленість у мені та ще одному гравці, який тоді виступав зі мною. Ми їм сподобалися, і нам запропонували контракт. Однак, контракт уже завершено, тому я зараз перебуваю в пошуках нової команди.
У спорті Азербайджану спостерігається тенденція до вкладання значних інвестицій. Чи відчули ви це на собі під час перебування в клубі?
Так, це відчутно, адже майже кожна команда в Азербайджані має шість-сім легіонерів. І, мушу сказати, з кожним роком їхні бюджети зростають. Більше того, ці кошти надходять з державного фінансування. Вони зацікавлені в розвитку своїх видів спорту. Тому, на мою думку, навіть запрошення великої кількості американських гравців служить на користь країні, сприяючи розвитку як місцевих спортсменів, так і чемпіонату загалом.
Як загалом проходила ваша співпраця з тренерським штабом та гравцями цієї команди?
Це було справжнє задоволення. Команда складалася з надзвичайно приємних людей. Місцеві гравці були дуже ввічливими та щирими. Азербайджанці, загалом, дуже відкриті та гостинні. Вони радо прийняли мене, показали все можливе: кухню, культуру, визначні місця – все-все.
Ви вже завершили виступи за цей клуб. Чи є вже у вас якісь плани щодо подальшого переходу?
Поки що я не поспішаю з рішенням.
Ілля Мандебура, «Главком»
Рекламодавець несе відповідальність за достовірність інформації, розміщеної в оголошенні.
Джерело