«Цілі на головні старти сезону найвищі – зайняти перше місце на п’єдесталі»
Наразі Назар Чепурний є одним з провідних членів національної команди України зі спортивної гімнастики. Свій шлях у професійний спорт він почав у місті Черкаси, і вже у шістнадцятирічному віці гучно заявив про себе, здобувши перемоги на юнацьких змаганнях світового рівня.
На дорослому рівні найвищими здобутками Назара є тріумф на Чемпіонаті Європи 2024 у командному заліку, а також бронзові нагороди в опорному стрибку на світових та європейських першостях.
Наступним кроком є завоювання золота на ключових турнірах поточного сезону. Про це Чепурний поділився в інтерв’ю виданню «Главком», торкнувшись також інших тем, пов’язаних з українською та міжнародною гімнастикою – тренувальний процес в умовах воєнного стану, ситуація в українській збірній, рівень конкуренції та надзвичайна складність сучасних опорних стрибків.
«Один з британських спортсменів виконує стрибок з 3,5 обертами. Це просто неймовірно»
Опорний стрибок – це ваша найсильніша дисципліна. Як склалося так, що саме вона стала вашою перевагою?
Навіть не можу точно сказати. Ймовірно, як і в усіх: почав тренуватися, і з часом деякі елементи почали виходити краще, а деякі – гірше. У мене з самого початку добре вдавалися саме стрибки. Згодом саме стрибки стали моєю найсильнішою стороною.
З боку опорний стрибок виглядає досить страхітливо, особливо момент приземлення. Наскільки високий ризик травм у цій дисципліні?
Ризик є надзвичайно високим. Навіть сьогодні я відчуваю страх перед кожним стрибком. Це дуже лякає. Відчувається сильний викид адреналіну. Один невірний рух – і все може піти не за планом. Вважаю, що страх – це природна реакція, яка спрацьовує інстинкт самозбереження.
Хто з гімнастів виконує найскладніші стрибки у вашій дисципліні?
Є кілька видатних майстрів. Двоє британців – Джек Джерман та Гарі Гепворт. Скажімо так, один з них виконує стрибок з 3,5 обертами. Це просто неймовірно. Чинний світовий чемпіон у цій дисципліні, філіппінець Карлос Юло, також має у своєму арсеналі унікальні стрибки. Варто відзначити іранця Махді Олфаті, вірменина Артура Давтяна. Отже, конкуренція у стрибках надзвичайно висока. При цьому не варто забувати про представників Китаю та Японії, які завжди привозять на чемпіонати світу та Олімпіади сильних спортсменів.
Як просувається ваша робота над стрибком зі складністю 5.6, який у світі здатні виконати лише одиниці?
Поступово. Для виконання таких складних стрибків потрібні значні зусилля та багато наполегливої праці. Сподіваюся, що вже на чемпіонаті Європи (який відбудеться у серпні цього року в Загребі – «Главком») зможу продемонструвати подібний стрибок.
Чи є можливість винайти нові елементи або комбінації елементів в опорному стрибку? Можливо, є плани створити власний іменний елемент чи стрибок, як це було з The Radivilov, названим на честь українського гімнаста Ігоря Радіволова, який пізніше був заборонений через високу небезпеку?
В опорних стрибках на даний момент можливо вдосконалювати вже відомі елементи… Вигадати щось кардинально нове? На мою думку, це малоймовірно. В опорному стрибку немає такого простору для маневру, як на інших снарядах, де вибір елементів значно ширший.
Окрім опорного стрибка, які ще дисципліни вам до вподоби? Чи є дисципліна, яка вам не подобається? Над яким снарядом потрібно працювати найбільше?
Найменш улюблена дисципліна – це кільця. Просто я не створений для вправ на кільцях. Там потрібна специфічна сила, якої мені бракує. Що подобається, окрім опорного стрибка? Бруси, вільні вправи. А от над поперечиною ще потрібно працювати.
«Після зміни тренерського штабу в збірній багато що змінилося. Зникла особлива командна атмосфера»
Чим вам запам’яталися Олімпійські ігри 2024? Як можете оцінити свій виступ на них?
Як для моєї першої Олімпіади, то можу оцінити її як задовільну (5-те місце у командному багатоборстві, 6-те місце в опорному стрибку – «Главком»). Вважаю, що моя участь в Олімпійських іграх у Парижі – це вже позитивний результат, це цінний досвід. Адже на попередні Ігри до Токіо мене не включили до складу, і я був дещо засмучений. Щодо якихось особливих спогадів про Олімпіаду, то, чесно кажучи, нічого такого не запам’яталося. Змагання є змагання.
Як оцінюєте поточний сезон? Що вже вдалося досягти, який ваш поточний рівень форми, які цілі на чемпіонат Європи та світу?
Початок цього сезону був вельми успішним. Гарно виступив на етапах Кубка світу, здобув перемоги та призові місця. Тому рік складається вдало. Цілі на головні змагання сезону найвищі – зайняти перше місце на п’єдесталі. Хоча, побачимо, як все складеться.
Чи плануєте брати участь у багатоборстві?
На даний момент не можу сказати точно. Це буде залежати від багатьох чинників. Зокрема, від того, в якій формі я підійду до турнірів.
Ви тренуєтеся під керівництвом Геннадія Сартинського, але в збірній працюють інші тренери. Чи створює це перешкоди для підготовки до ключових стартів сезону?
Це питання, яке я б не хотів обговорювати детально. Звісно, після зміни тренерського штабу в збірній відбулися певні зміни. Зникла особлива командна атмосфера, і я не бачу чіткої програми підготовки. Думаю, нам, спортсменам, слід просто якісно виконувати свою роботу, незважаючи ні на що.
Назар Чепурний: Початок цього сезону вийшов бадьорий Фото: НОК України
Де ви тренуєтеся в Україні? Наскільки важко було працювати взимку, коли було відсутнє електропостачання та опалення?
Я тренуюся на олімпійській базі в Конча-Заспі. Взимку повноцінні тренування були неможливі – світло вимикали на добу або й довше, опалення не було. Ми спали у спортивних костюмах. За ніч зал настільки промерзав, що існував ризик серйозно травмувати м’яз. За таких умов було прийнято рішення виїхати на тренування за кордон, інакше існував ризик зірвати підготовку до сезону. В результаті, ми поїхали до Німеччини і там готувалися до перших стартів сезону.
Чи тренуєтеся ви зараз в Україні?
Так, наразі ми тренуємося в Києві. Однак закордонний збір все одно буде. Попередньо плануємо поїздку до Німеччини.
«Наші шляхи з тренеркою Іриною Горбачовою розійшлися. Ми не спілкуємося»
Чи вплинув випадок з Іллею Ковтуном, який змінив громадянство, на українську гімнастику? Яке ваше особисте ставлення до вчинку колишнього лідера збірної?
Гадаю, про це було сказано і написано достатньо за два роки. Я також неодноразово висловлювався щодо цього. Тому не бачу потреби повертатися до цієї теми. Дорослі люди зробили свій усвідомлений вибір, і тут додати нічого (зірковий український гімнаст Ілля Ковтун та його тренер Ірина Горбачова змінили спортивне громадянство на хорватське у 2025 році – «Главком»).
Насамперед це позначилося на збірній, яка залишилася без свого провідного спортсмена. І це, безумовно, послабило нас.
Чи підтримуєте ви зв’язок з вашою колишньою тренеркою Іриною Горбачовою (Надюк)?
З Іриною Володимирівною я розпочинав свою кар’єру, саме вона заклала фундамент, який сьогодні дозволяє мені демонструвати високі результати. Ми пройшли разом не один сезон. Я їй дуже вдячний за все. Але зараз наші шляхи розійшлися. Ми не спілкуємося.
У яких країнах світу спортивна гімнастика користується найбільшою популярністю? Де глядачі найкраще розуміються на вашому виді спорту?
Якщо чесно, скрізь, де я виступав, інтерес до гімнастики був високим. Відчувається різниця порівняно з Україною. Наприклад, у Німеччині гімнастика надзвичайно популярна: трибуни заповнені, глядачі позитивно реагують на виступи, активно підтримують. Там спостерігається великий ажіотаж навколо клубного чемпіонату Німеччини, в якому я також виступаю за команду з міста Саарбрюккен.
Назар Чепурний на Олімпіаді-2026 посів шосте місце в опорному стрибку. Фото: НОК України
«Соціальні мережі – це не моє»
Як ви ставитеся до нововведення у вільних вправах, де чоловікам тепер необхідно виконувати хореографічні елементи та елементи на гнучкість?
На мою думку, ці нововведення недоцільні. Тепер під час виступів потрібно додатково думати про те, як саме здійснити перехід з діагоналі, куди саме повернути. Раніше на ці моменти не відволікався, не запам’ятовував, куди робити переходи чи в який бік повертати. Головне, що від цієї реформи ніхто не виграє, а лише програють, оскільки у суддів з’являться нові підстави для зняття балів.
Як ви оцінюєте зменшення кількості елементів на снарядах з 10 до 8 під час виступів?
Я ставлюся до цього позитивно. Добре, що їх стало менше, а не більше. Але тут є нюанс. Ті, хто раніше встигав набирати бали за 10 елементів, тепер повинні робити це за 8. Тобто, складність зростає. Простіше кажучи, елементів стало менше, але тепер вони повинні бути складнішими.
Більшість команд у світовій спортивній гімнастиці на паралельних брусах використовують мед як мастило. Поясніть, чому вибір падає саме на мед, а не на інші засоби?
Мед – це не новинка. Його почали використовувати давно, адже він липкий, і на нього можна наносити магнезію. Це все покращує хват на снаряді та сприяє кращому виконанню техніки. Втім, використовують не лише мед. Деякі гімнасти віддають перевагу цукровому сиропу. Скажімо, я використовую саме цукровий сироп.
На Олімпіаді 2028 у Лос-Анджелесі відбудеться дебют змішаної команди, що складатиметься з чоловіка та жінки. Як ви ставитеся до цього формату?
Не знаю, ставлюся нейтрально. Це також не є чимось зовсім новим. Я вже мав досвід виступу в такому форматі на юнацьких Олімпійських іграх 2018 у Буенос-Айресі. Тому подивимося. Якщо з’являються нові вимоги – будемо пристосовуватися.
З російських та білоруських спортсменів зняли усі санкції у гімнастиці. Чи буде це створювати вам дискомфорт на змаганнях?
Відчуватиму певний дискомфорт… Але на мої виступи це жодним чином не вплине. Я буду зосереджений виключно на спортивній складовій турнірів.
Як ви проводите вільний час? Чи активно користуєтеся соціальними мережами?
Вільний час я люблю проводити з користю, мені подобається вивчати щось нове. Дуже люблю проводити час за кермом свого автомобіля. Коли є можливість, можу прогулятися, почитати, подивитися новий фільм чи серіал.
А соціальні мережі – це не моє. Так, багато наших спортсменів розвивають особисті бренди, здобувають підписників. Але моя душа до цього не лежить. Наразі мені це все нецікаво.
Святослав Василик, «Главком»