росія використовує Крим як тиловий плацдарм для ведення війни, тому Україна здійснює удари по логістичних артеріях. Досвід Карабаху демонструє, що територія втрачає свою цінність як інструмент москви, коли вона втрачає контроль над постачанням.
росія використовує Крим не тільки як окуповану територію, а й як надійний тиловий район для ведення бойових дій на півдні України. Залізничні та автомобільні шляхи забезпечують пальне, боєприпаси та техніку, без яких військова інфраструктура півострова втрачає свою функціональність – отже, українські удари спрямовані на саму систему логістики, а не лише на окремі об’єкти. Досвід Карабаху надає ширший контекст: територія перестає бути інструментом кремля, коли він втрачає здатність підтримувати встановлений ним порядок. Про це повідомляє Телеграф.
Деталі
москва розбудовувала подібні центри впливу на пострадянському просторі з початку 90-х років:
- Придністров’я – з 1992 року;
- Абхазія та Південна Осетія – після конфлікту 2008-го;
- Крим та частина Донбасу – з 2014-го;
- Карабах – з 1991-го, де після Другої карабаської війни російська присутність була закріплена “миротворцями”.
Схема скрізь однакова: тривалий конфлікт, який росія розпалює та використовує, лояльні до кремля функціонери на місцях, власний військовий контингент як гарантія. За понад тридцять років ця система дала збій лише одного разу – у вересні 2023 року, коли Азербайджан за добу відновив контроль над Карабахом, позбавивши москву її плацдарму.
У Карабаху росія відводила собі роль незамінного посередника, і до цього часу ця роль здавалася непохитною. Тристороння угода від листопада 2020 року надавала Кремлю право розміщувати в регіоні до двох тисяч військових, а ключові посади в невизнаній “НКР” обіймали особи, безпосередньо пов’язані з москвою. У 2022 році її “держміністром” став “гаманець путіна” Рубен Варданян – мільярдер, який раніше керував “Трійкою Діалог”, через яку, за даними розслідування OCCRP, роками здійснювалися неофіційні виплати наближеним до кремля особам. Призначення було явним сигналом: москва не збиралася йти, а навпаки, закріплювалася.
Розв’язка настала стрімко. 19–20 вересня 2023 року азербайджанська армія за один день подолала оборону сепаратистів, “НКР” оголосила про своє саморозпуск, а її керівництво разом із Варданяном опинилося в бакинському слідчому ізоляторі. російські миротворці не втрутилися, і в червні 2024 року достроково залишили регіон. росія настільки ослабла і втратила важелі впливу, що навіть Єреван, давній союзник москви, розпочав процес зближення з ЄС.
Порушення логістичних ланцюгів не означає автоматичного звільнення Криму, але підриває одну з основ окупації. Чим складніше росії забезпечувати півострів, тим менше можливостей вона має використовувати його для операцій на півдні. Україна прагне змінити саму функцію Криму – з російської опори на джерело постійних витрат і ризиків. У цьому полягає стратегічний сенс ударів по транспортній інфраструктурі.