Олексій Перевезенцев: «Припускаю, що МОК вже шкодує, що відсторонив Гераскевича від Олімпіади»
Світовий спорт вже давно вийшов за межі лише арени для досягнень. За кулісами міжнародних спортивних організацій та Міжнародного олімпійського комітету (МОК) приймаються рішення, які впливають не тільки на долі атлетів, але й цілих держав. Водночас, значна частина цих процесів залишається прихованою від широкої публіки, а ключові переговори та домовленості часто відбуваються в закритому форматі.
Перший заступник голови Національного олімпійського комітету України та президент Всеукраїнської федерації кьорлінгу Олексій Перевезенцев належить до кола функціонерів, які мають доступ до міжнародного спортивного середовища і добре знають, що відбувається за межами офіційних прес-релізів та публічних заяв.
В інтерв’ю з Перевезенцевим «Главком» обговорив розвиток кьорлінгу в Україні та протидію поверненню росіян до світових змагань. Зокрема, вже 22-25 червня відбудеться чергова сесія МОК, на якій можуть бути ухвалені рішення, що не на користь нашій країні.
«Чемпіонат України з кьорлінгу проходить у Шотландії»
Давайте розпочнемо розмову зі стану справ у Всеукраїнській федерації кьорлінгу. Ви очолюєте її вже понад десять років. Як розпочалася ваша робота в українському кьорлінгу?
У 2012 році до мене звернувся тодішній керівник НОК України Сергій Бубка з проханням навести порядок у Всеукраїнській федерації кьорлінгу. Він сказав: «Ти професійний юрист, розберися там з документами. А я потім знайду людину, яка це очолить».
Тоді Україна готувалася до конкурсу на проведення зимової Олімпіади-2022. У федерації були певні інституційні проблеми, зокрема, зі статутними документами. І загалом були труднощі з розвитком цього виду спорту.
А це ж олімпійський вид спорту…
Саме так. Тоді кьорлінг мав стати частиною заявки на проведення Олімпіади. Отже, я навів лад у федерації. Але потім захопився цим процесом, стало цікаво. Я долучився до міжнародної кьорлінгової спільноти. І досі займаюся федерацією.
Як зараз розвивається український кьорлінг в умовах повномасштабного російського вторгнення?
Ми перенесли нашу національну кьорлінгову програму до Шотландії після початку повномасштабної агресії у 2022 році. Зокрема, чемпіонат України проходить у Шотландії. У нас є проблеми з кадровим резервом. У нас є проблеми з новими спортсменами в цьому виді спорту: як серед дівчат, так і серед хлопців…
Водночас, за цей час, спортсмени змогли систематично брати участь у шотландських та англійських турнірах. Вони змагаються там проти гравців дуже високого рівня. Також нам допомагає Міжнародна федерація кьорлінгу (World Curling).
Зараз я покладаю особливі надії на нашу чоловічу збірну.
Звісно, питання розвитку українського кьорлінгу є болючим для мене, адже ми маємо кадрові проблеми… Ми шукаємо талановиту молодь, яка цікавиться кьорлінгом, але яка була змушена виїхати на навчання або проживати за кордоном.
Якщо говорити про результати, то рейтинг нашої чоловічої збірної щорічно зростає.
Зокрема, ми отримали ліцензію на юнацькі Олімпійські ігри 2024 року в Канвондо. Вона була здобута на основі результатів наших дорослих спортсменів. Ми були представлені змішаною парою. Виступили скромно (Україна на юнацькій Олімпіаді-2024 здобула одну перемогу та зазнала чотирьох поразок – «Главком»)… Знову ж таки, це через брак талановитої молоді. Війна впливає…
Звісно, я мрію про відновлення повноцінного кьорлінгового льоду для проведення змагань тут в Україні. Зокрема, в столичному ТРЦ Dream Town.
До 2022 року у нас були серйозні напрацювання щодо розбудови інфраструктури для розвитку кьорлінгу… Зокрема, планувалося створити спеціалізовані майданчики для занять у центрі та на заході України. Також були плани щодо сходу нашої країни. Але війна…
Олексій Перевезенцев більше 10 років очолює Всеукраїнську федерацію кьорлінгу фото: НОК України в Кіровоградській області
«Росіяни дуже сильно обурювалися, коли їхні юніори не отримали віз для участі у Чемпіонаті світу в Канаді»
Щодо World Curling. Який там наразі стан справ щодо допуску росіян і білорусів до змагань? Зокрема, нещодавно до участі у світовій першості були допущені атлети з країни-агресора віком до 21 року…
Я скажу так. World Curling не залишився осторонь рішень, ухвалених МОК щодо допуску до змагань російських і білоруських юніорів. Міжнародний олімпійський комітет у ненав’язливій формі рекомендує міжнародним федераціям також ухвалювати подібні рішення.
Наприклад, у софтболі допустили до змагань лише спортсменів віком до 18 років, як, власне, це і прописано в рішенні МОК.
У нас же, у кьорлінгу, чомусь допустили до змагань спортсменів віком до 21 року.
Для нас це чутлива тема. Ми всі чудово розуміємо, що з 18 років – це вже призовний вік. Вони можуть бути мобілізовані та стати комбатантами. Тобто, вчора це ще спортсмени, а вже завтра – учасники СВО, як каже російська пропаганда.
Хочу також зазначити, що в рішенні МОК, про яке ми говоримо, зазначається, що повернення російських і білоруських спортсменів не повинно відбуватися стрімко і швидко. Це має бути поступовий процес. Це прямо зазначено в документі.
Скажу, що World Curling стоїть перед дуже складним вибором. Для багатьох міжнародних національних федерацій було несподіванкою те, що правління World Curling ухвалило рішення щодо допуску російських і білоруських юніорів до Чемпіонату світу в Канаді без широких консультацій.
Все ж, росіяни не потрапили до Канади на юніорський Чемпіонат світу. Вони тоді не отримали візи. Розкажіть, яка робота була виконана для цього?
Про деякі речі не варто говорити публічно… Скажу так: був здійснений комплекс заходів.
Я хочу подякувати Міністерству молоді та спорту, Міністерству закордонних справ, нашій українській громаді в Канаді, Світовому конгресу українців. Я думаю, що це був виклик і для Канади, яка є державою, що послідовно підтримує Україну в нашій боротьбі.
Щодо World Curling, то можу ще додати, що існує стійка коаліція країн, для яких повернення російських спортсменів у міжнародний формат змагань є дуже некомфортним.
Хоча, є країни, які, звісно, і на політичному рівні їх підтримують. Зокрема, це Китай, Індія. Та ж Сербія, хоча у них там не дуже розвинений кьорлінг.
Є країни, які активно підтримують Україну. Зокрема, це країни Балтії.
Якщо говорити про невидачу віз росіянам, то вони після цього дуже сильно обурювалися. Це все було в ЗМІ.
Керівником російської федерації кьорлінгу ще нещодавно був скандальний депутат Думи Дмитро Свищев. Він перебуває під санкціями США, ЄС, Великої Британії, Канади, Австралії, Швейцарії, України та ще кількох країн. Що скажете про нього? Як взагалі члени World Curling з тих країн, які запровадили проти нього санкції, спілкуються з ним? Чи не порушують вони законодавство своїх держав?
Я ставив це питання керівництву міжнародної федерації: «Як ви з ним контактували? Він перебуває під санкціями всіх держав, громадянами яких ви є». Вони відповідають: «Ну, ми онлайн спілкувалися…». Він доволі епатажна особистість, судячи з його заяв… І це стосується не лише Свищева, а й міністра спорту РФ та президента Олімпійського комітету Росії Михайла Дегтярьова. Наприклад, Telegram-канал міністра спорту РФ називається «Кулемет Дегтярьова». Як вам таке?
Раніше він у нього взагалі називався «Кулемет Дегтярьова Z». Він прибрав Z, коли очолив Олімпійський комітет…
Саме так. От Свищев та Дегтярьов є яскравим прикладом для світової спільноти, що спорт для Російської Федерації є частиною пропагандистської роботи.
Олексій Перевезенцев: Особливо болюче, коли в коаліції з Росією в різних видах спорту опиняються, наприклад, представники Нової Зеландії чи Австралії
«Приблизно 25% українських спортивних федерацій не справляються з роботою на міжнародному рівні»
Міжвідомча робоча група при Міністерстві молоді та спорту займається питаннями участі українських атлетів у змаганнях, де також присутні спортсмени з країн-агресорів. Ви є співголовою цієї робочої групи, я також входжу до її складу. Розкажіть трохи читачам про діяльність цієї структури.
У нас є спроможні українські федерації, які справді можна ставити у приклад, якщо йдеться про їхню протидію політиці поступового повернення росіян у світовий спорт.
Є успішні кейси. Наприклад, самбо, дзюдо. Вони, зокрема, змогли домогтися внесення змін до регламентів проведення міжнародних змагань. Щоб наші спортсмени, наприклад, не були присутні під час виконання гімнів країн-агресорів. Самбо, дзюдо – це види спорту, де дуже сильні російські позиції.
Є наша федерація фехтування. Вони вже давно дуже активно працюють у цьому напрямку. Їм дуже непросто. Бо є фактор Усманова (Міжнародна федерація фехтування перебуває, фактично, під повним контролем російського підсанкційного олігарха Алішера Усманова – «Главком»).
Але є наші федерації, які, здавалося б, спроможні, з точки зору керівництва, але у них немає абсолютно жодного бажання щось робити… Фактично, ми з вами разом змушуємо їх до того, щоб вони хоча б глянули, як це вже зроблено в інших федераціях.
Щоб вони ініціювали внесення змін до регламентів міжнародних федерацій… Наприклад, знову ж таки, щодо присутності наших атлетів під час виконання гімну Росії. Щоб цим не підставляти наших спортсменів… Щоб не викликати негативних емоцій у наших хлопців та дівчат, які захищають Україну. Бо їм точно неприємно бачити якісь спільні фотографії та церемонії нагородження, де присутні українці та представники країн-агресорів.
Це все болючі теми для суспільства, яке травмоване війною. Будь-які успіхи наших спортсменів, і при цьому паралельні успіхи на цих же змаганнях росіян, можуть викликати замість позитивних емоцій – лише негативні.
І ми маємо вжити запобіжних заходів. Нашим федераціям потрібно ініціювати внесення змін до регламентів змагань, керівних документів міжнародних федерацій тощо. Щоб українці не тиснули руки росіянам, не слухали гімн Росії під час церемоній нагородження, не брали участі у спільних фотосесіях.
Фактично, завдання нашої з вами групи, вважаю, – це превенція та профілактика. Щоб наші спортивні національні федерації працювали з атлетами. Вони мають розуміти, що вони представляють країну, яка перебуває у стані війни, населення якої страждає. Участь українських спортсменів у змаганнях – це, передусім, демонстрація нашої, в тому числі, м’якої сили.
Також участь у змаганнях – це демонстрація того, що ми живі. Що ми, попри всі обставини, маємо досягнення на міжнародній арені. Знову ж таки, для нашого суспільства це дає відчуття національної гордості та ідентичності.
Зазначу, що я бачу з боку багатьох наших федерацій бажання проводити цю системну роботу на міжнародному рівні. Вони взяли за зразок кращі практики і почали потихеньку працювати.
Скільки, за вашою оцінкою, наших спортивних федерацій не справляються з такою роботою на міжнародному рівні?
Приблизно чверть. Але я сподіваюся, що ми їх якимось чином спільними зусиллями витягнемо.
МОК відзначав: інформація про російських спортсменів, надана Україною, була ґрунтовнішою, ніж та, яку передавала спеціально найнята компанія
Поговоримо про успішні кейси. Олімпіада-2024. Лише 15 росіян і 16 білорусів було допущено до неї. Ви були залучені до процесу відсторонення. Як вдалося досягти цього результату?
Перед Олімпіадою-2024 Міжнародний олімпійський комітет найняв велику міжнародну компанію, яка проводила перевірку росіян і білорусів щодо, зокрема, підтримки ними війни.
Приємно, що МОК відзначав: інформація, яку надавала Україна, була більш глибокою, ніж та, яку надала ця спеціалізована компанія.
Ви, Артеме, безпосередньо брали участь у зборі такої інформації, і я вам за це дуже вдячний. У приватних бесідах представники МОК відзначали, що, можливо, їм взагалі не потрібно було наймати якусь організацію. Україна краще впоралася з цією роботою, ніж ця організація. Це, звісно, було приємно чути.
Зрештою, я вам скажу, це моє особисте відчуття, що сама ця сіра форма, сама ця абревіатура, під якою змагалися росіяни – AIN (Individual Neutral Athlete)… Це все було досить дискомфортно для них. Ці спортсмени, які змушені змагатися без прапора, без гімну, в цих, фактично, робах… Це при тому, що Олімпійські ігри – мрія для кожного спортсмена.
Фото російської дзюдоїстки Мадіни Таймазової, яке було Україною передано до МОК напередодні Олімпіади-2024
Коли Україна надавала ці докази про підтримку війни російськими спортсменами, чи не було такої реакції з боку МОК, що «знову Україна заважає цим нейтральним спортсменам нормально змагатися, скільки вже можна…»? Тобто, чи був негатив від МОК?
У МОК визнають успішність та рейтинговість НОК України. Я хочу сказати, хоча, можливо, і негарно хвалити себе та свою структуру, але наш НОК, за оцінкою МОК, – це досить активна та рейтингова організація. МОК, зокрема, позитивно оцінює наш план роботи щодо поширення ідей олімпізму, впровадження різних кодексів. Зокрема, етичного кодексу, кодексу протидії маніпулюванню результатами спортивних змагань.
МОК надавав підтримку нашим спортсменам з фонду Олімпійської солідарності. Я дуже вдячний керівництву МОК за ту підтримку, яку він надає і НОК України, і нашим спортсменам.
Але, все ж, при цьому поступово відбувається повернення росіян і білорусів у світовий спорт…
Міжнародний олімпійський комітет перебуває сьогодні в досить непростій ситуації.
Їхні рішення щодо відсторонення Олімпійського комітету Росії від міжнародного олімпійського руху, щодо виступу російських та білоруських спортсменів у нейтральному статусі… Цим рішенням МОК дорікають багато інших країн, які мають відповідні претензії до своїх сусідів або держав, які вони вважають агресором. Цим рішенням МОК дорікають Палестина, Ізраїль, Іран.
Ми говоримо МОК, що в нас повномасштабна війна. Вони відповідають, що у світі існує велика кількість локальних конфліктів, багато людей страждають. Різні називають цифри цих локальних конфліктів. Від 30 і до ще більшої цифри. МОК постійно говорить: якщо вони всіх учасників таких конфліктів відсторонять від світового спорту, то повністю вихолостять ідею самих Олімпійських ігор.
МОК постійно говорить про унікальність свого рішення щодо росіян і білорусів. Що вони дуже сильно підтримали Україну цим рішенням, і що, як я вже казав, цим рішенням їм дорікають. І що вони змушені, в тому числі, за відсутності з нашого боку нових доказів про порушення Росією автономії національних олімпійських комітетів і принципів Олімпійської хартії, переглядати і пом’якшувати санкції.
Приводять як приклад аналогії з Міжнародним антидопінговим агентством (WADA). Дискваліфікація спортсмена буває довічною. Але це має бути мегапорушення. А в більшості випадків – це два-три роки. WADA може переглянути своє рішення? Може. От, так само і МОК може.
Тобто, як би ми не ставилися до МОК, але ми змушені рахуватися з ним, бо це регулятор світового спорту. Знаєте, щось нам може не подобатися, щось ми можемо не сприймати… Але не можна себе виключати із загальносвітового спортивного процесу. Це все одно, що відмовитися від інтернету. Тобто, можна ж відмовитися від інтернету. Можна стати якимось старообрядцем і піти собі жити в ліс. Відмовитися від електрики, прати одяг руками. І, мабуть, це теж якийсь шлях. Ті ж росіяни, коли їх відсторонили, казали: «А навіщо нам Олімпійські ігри? Будемо проводити свою Спартакіаду». Але потім у них все це затихло, і вони почали робити все можливе, щоб повернутися у світовий спорт.
Тому у нас має бути обережна дипломатія з цього питання. Має бути баланс і суспільного інтересу, і інтересу спортсменів. Звісно, ми очікуємо від Міжнародного олімпійського комітету більшої послідовності та відданості Україні. Ми постійно проводимо роботу, постійно надаємо докази щодо росіян. Ми, Національний олімпійський комітет, разом з Міністерством молоді та спорту, національними спортивними федераціями постійно проводимо цю роботу.
А як МОК на все це реагує?
У приватних розмовах нам з МОК часто натякають: «Ну, ви ж розумієте, ви маєте враховувати, що наступні Олімпійські ігри у 2028 році пройдуть у Лос-Анджелесі. От сьогодні політичне керівництво Сполучених Штатів хотіло б бачити на цій Олімпіаді більшість країн». Вони не кажуть прямо, яких країн. «Більшість країн». Але ми розуміємо, про які країни вони хочуть нам сказати і що вони мають на увазі.
От, наприклад, Національний олімпійський комітет США дуже часто щодо тих питань, які нас хвилюють, займає не ту позицію, яку ми в Україні від них хотіли б. От чесно. Можливо, я когось цим здивую, але це так є. І ви подивіться, воно ж все синхронізується. МОК нас давно попереджав щодо зняття санкцій з білорусів: «У нас немає можливостей далі їх відсторонювати». Актом агресії у міжнародному праві вважається, в тому числі, захід з території третьої держави військових сил на територію суверенної держави. Сьогодні такого заходу з території Білорусі не відбувається. Тому МОК вважає, що усунуті всі підстави для того, щоб тримати далі білоруський спорт поза міжнародною світовою ареною. Вони про це прямо говорять. От, якщо знову буде такий захід військ з Білорусі на територію України, то тоді знову можна буде порушувати питання щодо санкцій проти білорусів.
МОК постійно говорить про унікальність свого рішення щодо росіян і білорусів. Що вони дуже сильно підтримали Україну цим рішенням, і що цим рішенням їм дорікають
Зараз що ще турбує: росіяни системно працюють над тим, щоб переносити міжнародні змагання в країни, які є, умовно кажучи, дружніми до них. З якими не виникне візових питань. І туди будуть без проблем допущені всі їхні спортсмени. Це, зокрема, балканські країни, Китай. Це як з міжнародною торгівлею. Росія завозить до себе підсанкційні товари через сірий імпорт. Так само і у спорті відбувається. Політика росіян проста – «вода свою шпаринку знайде». Вони шукають різноманітні схеми для повернення у світовий спорт.
«Сподіваюся, що Ковентрі у своєму напруженому графіку обов’язково знайде час відвідати Україну»
У 2022 році відбувся візит тодішнього голови МОК Томаса Баха до України. Чи можна очікувати подібний візит нинішньої голови організації Кірсті Ковентрі?
Зараз Ковентрі стоїть перед низкою серйозних викликів. Наприклад, Міжнародний олімпійський комітет почав займатися питанням кіберспорту. У Ер-Ріяді мали відбутися перші кіберспортивні Олімпійські ігри. Але пізніше вони були скасовані.
Зараз дуже непроста ситуація з юнацькими Олімпійськими іграми, які мають цього року відбутися в Дакарі (Сенегал).
І от США, наприклад, висувають багато застережень щодо проведення цих ігор. Зокрема, згадують про епідеміологічну та безпекову ситуацію в країні. Хоча, вона є набагато кращою, ніж у багатьох інших країнах Африки.
Для Ковентрі, як для представниці африканського континенту, ці юнацькі Олімпійські ігри є дуже важливими. А вони зараз, як на мене, виглядають не досить привабливим та вдалим проєктом.
Скажу так. Я сподіваюся, що Ковентрі висловить солідарність Україні і знайде час у своєму напруженому графіку, щоб відвідати нашу країну. Ми в НОК над цим працюємо. Ми її вже запрошували до України. І, можливо, це дасть новий поштовх для сприйняття з боку світової спортивної спільноти тих процесів, з якими ми тут стикаємося. У нас дуже багато зруйнованих об’єктів спортивної інфраструктури, багато спортсменів і тренерів загинуло. Хтось захищає Україну. Багато спортсменів і тренерів виїхали за кордон і змушені там тренуватися.
Перевезенцев: Ковентрі стоїть перед низкою серйозних викликів фото: Getty Images
Наступне питання щодо МОК і Ковентрі. Процеси щодо повернення росіян і білорусів посилилися після її обрання президенткою МОК. Це збіг? Чи все ж таки її особиста позиція впливає?
Впливає сукупність факторів. Ми активно боремося з їхнім поверненням. Зокрема, і ви, Артеме, активно залучені до цього процесу. І я не перестану дякувати вам за ту допомогу, яку ви надаєте. Росіяни ж теж не сидять склавши руки. У них є значно більше фінансових можливостей, ніж у нас. Олімпійський комітет Росії, наприклад, вніс зміни до своїх офіційних документів і прибрав звідти згадку про окуповані українські території. Але ж це не скасувало безпосередньо проведення Росією спортивних та інших заходів на цих окупованих українських територіях. Тобто, ті дії, які стали підставою свого часу для відсторонення Росії.
Однак, збирати докази про таку діяльність Олімпійського комітету РФ стає все важче і важче. Ми ж маємо доводити, що нічого не змінилося – Росія продовжує порушувати Олімпійську хартію.
Візьміть лінію, яку росіяни обрали щодо подання позовів до Спортивного арбітражного суду (CAS). Що вони зробили для того, щоб формально прибрати зв’язок російської держави з їхніми спортивними федераціями. Для фінансування всіх юридичних процедур у CAS у Росії створена структура на основі трьох університетів. І ці університети, фактично, виконують функцію юридичної клініки для їхніх національних спортивних федерацій щодо відстоювання інтересів у CAS.
У них є підтримка. У нас є своя коаліція держав, а у них є своя коаліція. І вони над цим працюють. Повірте, особливо для нас болісно, коли в них у коаліції в різних видах спорту опиняються, наприклад, представники Нової Зеландії чи Австралії. Чи інші країни, які б, за логікою, мали б підтримувати нас. Але це все міжлюдські контакти, якісь свої впливи. Було б дуже просто сказати, що от з приходом Ковентрі розпочався ренесанс і повернення російського та білоруського спорту на світову арену. Я б не робив таких висновків. Це дуже простий висновок. Це сукупність факторів. У тому числі, глобальних політичних.
Повірте, представники МОК спілкуються на рівні лідерів різних держав, міжнародних організацій, представників величезних транснаціональних компаній, які є спонсорами МОК…
Ще на Ковентрі діє фактор серйозних і впливових держав, які тиснуть і штовхають її до прийняття аналогічних рішень, які МОК прийняв щодо Росії. Щоб МОК ухвалив аналогічне рішення щодо Ізраїлю, наприклад, або Ірану, або США. І як тут знайти баланс? Вона ж має знайти консенсус.
«Допускаю, що МОК вважає вчинок Гераскевича узгодженим з НОК України»
Якщо говорити про минулу зимову Олімпіаду і відсторонення Владислава Гераскевича. МОК сьогодні не вважає, що це рішення було помилкою? Адже світові ЗМІ прикували багато уваги до цього скандалу. МОК цього точно не хотів…
Складне питання, Артеме… Це був мужній вчинок Владислава. Повертаючись назад, я думаю, що МОК, можливо, вчинив би інакше, якби знав, якими будуть наслідки. Але вони зробили, як зробили.
Особисто від себе скажу так. Я допускаю, що МОК і досі вважає, що вчинок Владислава був повністю узгоджений з Національним олімпійським комітетом України. Але ми дізналися вже тоді, коли це стало публічним, що це не узгоджувалося, не обговорювалося ні з ким з НОК.
Коли НОК приймав рішення щодо того, щоб Владислав був прапороносцем України, то це було ж не просто так. Ми враховували заслуги Гераскевича: для нього були вже треті олімпійські ігри. У нього були свої досягнення. (У передолімпійському сезоні четверте місце Гераскевича на світовій першості стало найкращим індивідуальним результатом на чемпіонатах світу серед усіх українців, які змагалися в зимових олімпійських видах спорту – «Главком»).
Тоді, коли ми визначали, що Гераскевич буде прапороносцем, ми, звичайно, не знали, що він планує таку акцію своєї громадянської позиції.
Спільна пресконференція НОК України та Владислава Гераскевича на Олімпіаді-2026 щодо ситуації з «шоломом пам’яті»
Якщо ж говорити про ці фактори в комплексі… Владислав був прапороносцем, була спільна прес-конференція Гераскевича і керівників НОК України та Мінспорту під час Олімпіади… Я припускаю, що, враховуючи весь цей набір чинників, МОК вважає, що це була спланована акція України, щоб зіпсувати загальну атмосферу Олімпійських ігор. Я це зараз говорю не як функціонер НОК, таке моє відчуття після особистих комунікацій з МОК. Але прямо вони це не говорять.
22-25 червня відбудеться чергова сесія МОК. Чи може під час неї бути ухвалене якесь нове рішення на користь Росії? Наприклад, рекомендація повернути їм національну символіку…
Я такою інформацією не володію, що буде якесь рішення на користь Росії.
У НОК восени минулого року була офіційна зустріч з представниками МОК. Вони говорили про те, що на Олімпіаді в Мілані не буде спортсменів під російськими та білоруськими прапорами. Вони виконали це. Вони говорили про повернення білорусів після Олімпіади. І це теж відбулося. Але вони нічого не говорили саме про повноцінне повернення російського спорту. Я думаю, що МОК перебуває в режимі моніторингу ситуації. Зрештою, вони просили нас надавати більше інформації про порушення росіянами принципів Олімпійської хартії, про спортивну діяльність Росії на окупованих українських територіях.
Я вважаю, що у 2026 році ще не буде якихось різких рішень на користь Росії від МОК. Можливо, такі рішення будуть ухвалені пізніше. Але наразі я не відчуваю, що подібне рішення буде ухвалено дуже швидко.
Рішення щодо можливого повернення росіян не буде простим для МОК. Воно не матиме загального консенсусу. Є люди, які займають дуже принципову позицію щодо Росії, – деякі функціонери. Якщо завершувати відповідь на це питання, то вважаю, що у червні буде якесь проміжне рішення про перенесення розгляду теми Росії на пізніші терміни. Хоча, я можу й помилятися.
«Ми позбавляємо російських спортсменів права на можливість реалізуватися»
Цього року відбудуться вибори президента НОК. Чи маєте ви намір взяти в них участь?
Ні. Я вважаю, що Вадим Маркович Гутцайт гідно відпрацював цю каденцію. Зрозуміло, що буде виборчий процес. І мені неетично про це взагалі говорити, бо я є головою етичної комісії НОК, а вона задіяна у виборчому процесі.
Ви сьогодні під час розмови кілька разів вживали вислів «м’яка сила». І це невипадково: у вас разом із політологом-міжнародником Максимом Андрущенком цього року вийшла книга з такою назвою «М’яка сила спорту». Розкажіть про неї.
Ми присвятили цю книгу «Янголам спорту» – українським спортсменам і тренерам, які загинули під час війни з Росією. Це, звісно, наш біль… Це нереалізовані перемоги, просто нереалізовані життя людей. Ми маємо ідею, щоб примірники цієї книги підписали наші відомі спортсмени. Потім хочемо зробити благодійний аукціон, аби виручені кошти стали допомогою для наших захисників.
У цій книзі ми намагаємося проаналізувати спорт як інструмент міжнародного впливу та публічної дипломатії. Там є два вступні слова. Перший зробив постійний представник України при ООН Андрій Мельник. Другий зробив відомий американський політолог Кеннет Джанда. Він, зокрема, відомий тим, що зробив типологію політичних партій у США.
Олексій Перевезенцев: Ми присвятили книгу «М’яка сила спорту» українським спортсменам і тренерам, які загинули під час війни з Росією
Фінальне питання. Ваше бачення: чому ця робота, яку ми з вами проводимо щодо відсторонення спортсменів з країн-агресорів, є важливою? У когось можуть виникнути думки: «Хоче якийсь російський спортсмен поїхати десь у Парижі побігати на стадіоні на змаганнях. То нехай їде. Навіщо ви його чіпаєте. Що зміниться від того, що він туди не поїде»…
Це дуже філософське питання, я вам скажу. Давайте прямо скажемо: в чому полягає взагалі основна ідея санкційної політики – в тому, щоб державі, яка порушує якісь правила міжнародної поведінки, стало некомфортно в усіх вимірах. Таким чином, ми створюємо підґрунтя для незадоволення частини суспільства. Зокрема, тієї частини суспільства, яка цікавиться спортом. А спортом цікавиться велика кількість людей у Росії, багато з них незадоволені тим, що РФ відсутня у світовому спорті. Я вже не кажу безпосередньо про спортсменів. Ця робота – частина діяльності зі спонукання до миру.
Всі сентименти, які можуть бути щодо цієї теми… Ми позбавляємо російських спортсменів права на можливість реалізуватися? Так, позбавляємо. І таким чином створюємо елемент невдоволення політикою, яку проводить відповідний правлячий режим. От і все. Оце так це треба сприймати.
Артем Худолєєв, «Главком»