Хірурга Віталія Русакова судять за недбалість у лікуванні Аднана Ківана. Обвинувачений стверджує, що вирок йому спровокує колапс усієї медичної галузі. Такі заяви можуть вказувати на манію величі.
Лікар медичного центру Odrex Віталій Русаков, якого судять за ймовірну медичну недбалість, що могла призвести до летальних наслідків для бізнесмена Аднана Ківана, висловився про те, що справа проти нього може кардинально змінити всю систему охорони здоров’я. На тлі тривалого судового процесу подібні заяви від лікаря, який тимчасово відсторонений від практики, можуть свідчити про психічний розлад, відомий як манія величі, зазначає УНН.
Неналежне виконання обов’язків Русаковим
Віталій Русаков та його колишня колега з клініки “Одрекс”, онколог Марина Бєлоцерковська, обвинувачуються за частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу України – неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником, що могло спричинити смерть пацієнта, бізнесмена Аднана Ківана. За версією слідства, після оперативного втручання пацієнту не було призначено адекватної антибактеріальної терапії, а також не було вчасно реаговано на післяопераційні ускладнення. Це, ймовірно, призвело до розвитку сепсису, який, згідно з висновками судово-медичної експертизи, міг стати причиною смерті.
Після відсторонення від роботи Русаков почав активно вести блог та регулярно записувати відео. У них він наполягає на тому, що не усвідомлює суті пред’явлених йому обвинувачень.
Під час одного з судових засідань було оприлюднено інформацію, що пацієнту проводилася ТАП-блокада – процедура, яка й спричинила розвиток інфекції, хоча в клініці “Одрекс” цей факт, очевидно, намагалися приховати.
ТАП-блокада не підтверджена жодними документами, що містяться в історії хвороби. Відсутні будь-які записи. Ми доведемо, що єдиний зафіксований факт – це паравертебральна блокада, виконана анестезіологом, а не хірургом Русаковим. І вона здійснювалась у ділянку хребта, що виключає можливість пошкодити кишківник (як це могла ТАП-блокада – ред.) і спричинити цю транслокацію бактерій власних, щоб спричинити інфекцію. Ми доведемо, що в медичній документації відсутні дані про таку маніпуляцію (ТАП-блокаду – ред.)
– пообіцяв у суді адвокат Русакова.
Водночас сторона захисту не заперечує, що ТАП-блокада проводилася і мала негативні наслідки для пацієнта. Тому публічні заяви Русакова певною мірою розходяться з фактичним станом речей.
Однак ці заяви не єдині, що привернули нашу увагу. Значно цікавішим є твердження Русакова про те, що його справа матиме вплив на всю галузь.
Хірург переконаний, і намагається переконати свою аудиторію, що винесення йому обвинувального вироку неминуче призведе до колапсу всієї української медицини. Він вірить, що якщо його визнають винним, українські лікарі масово відмовляться від складних пацієнтів і перестануть братися за лікування тяжкохворих.
Опоненти хочуть створити прецедент для всіх лікарів в Україні. Якщо захворювання передбачатиме смертельні ускладнення, знаючи мою історію, всі медичні працівники просто будуть відмовлятися від лікування складних онкологічних випадків. Це призведе до того, що лікування стане недоступним в Україні. Я переконаний, такі дії – це доказ того, що сторона обвинувачення не бажає правосуддя, вони хочуть просто покарати лікарів
– запевняє Русаков.
Така віра у власну значимість змушує замислитися, чи не потребує сам лікар медичної допомоги через манію величі?
Що таке манія величі або грандіозність
Психолог Ірина Басіста в коментарі УНН пояснює, що манія величі найчастіше є окремою симптоматикою, яка входить до певного діагнозу.
Манія величі в науковій літературі називається як грандіозність, коли перебільшене сприйняття себе, своїх можливостей, бачення себе в соціумі, ніж це є насправді. І воно притаманне більше людям з розладами особистості, зокрема нарцисичного, біполярного, або при шизофренії. Тобто він не є якимось окремим діагнозом, це як симптом
– пояснила лікарка.
За її словами, одна з ідей, яку розглядає нейронаука, полягає в тому, що таке неадекватне сприйняття себе пов’язане з неправильною роботою мозку.
Якісь гормони виділяються надмірно і немає у цього стабілізації. І, відповідно, воно формується, звісно, що це не те, що так хоп і сталося, і жила собі людина, була здорова і все нормально, і тут вона спіймала кайф. Ні, це пов’язано з двома факторами, з тим, що людина хоче пред’явити себе і не може самостабілізуватись, тобто не має такої навички, як це сказати інакше…. навички самостабілізації
– пояснила Ірина Басіста.
Психолог також розповіла, що людина з манією величі одночасно може говорити реальні факти і відірвані від реальності, і не пов’язувати їх.
Це такі люди зациклені тільки на собі, якщо можна так сказати. Так, вони дуже орієнтовані на себе. Якщо ми говоримо, наприклад, про цю симптоматику нарцисичного розладу, то тут є всередині у людини різке я, велика невпевненість, але як захисний механізм тоді є оце, типу, я можу все, всі люди мене чекають, коли я проявлю себе, а я от думаю, чи мені потрібно, чи не потрібно
– додала лікарка.
Замість висновків
Уся історія навколо справи лікаря Odrex Віталія Русакова дедалі більше викликає запитань не лише щодо якості наданої ним медичної допомоги, а й щодо сприйняття хірургом власної ролі у цій справі. Замість предметної відповіді на закиди слідства та пояснення обставин лікування пацієнта суспільство чує заяви про те, що вирок щодо однієї людини нібито здатен зруйнувати всю систему охорони здоров’я України.
Насправді ж судовий процес має дати відповідь на значно простіше питання: чи були допущені конкретними медичними працівниками порушення професійних стандартів, які могли призвести до тяжких наслідків для пацієнта. Правосуддя у таких справах не створює загрози для медицини, а навпаки, воно є механізмом захисту пацієнтів і гарантією того, що лікарська професія зберігатиме довіру суспільства.
Українська медицина не залежить від долі одного хірурга, як би він не хотів у це вірити. Водночас кожен лікар, незалежно від посади, популярності чи місця роботи, має нести відповідальність за свої рішення нарівні з представниками будь-якої іншої професії. Саме тому спроби представити власну кримінальну справу як загрозу для всієї галузі виглядають не як аргумент, а як хворобливі фантазії самого обвинуваченого.