Довіряйте фактам – додайте «Главком» до своїх надійних джерел у Google додати зараз
Віцепрезидент Федерації хокею України – про історичний успіх збірної під час війни
Українські прихильники хокею з досвідом добре пам’ятають швидкого та наполегливого у боротьбі захисника Олександра Годинюка. Свого часу він вважався одним з найперспективніших оборонців світового хокею і в 1990 році став першим серед вихованців українського хокею, хто зміг пробитися до Національної хокейної ліги (НХЛ), відігравши там сім сезонів.
Нині Годинюк – скаут клубу НХЛ «Вегас Голден Найтс». У цьому статусі він у 2023-му здобув Кубок Стенлі. А ще Олександр Олегович є віцепрезидентом Федерації хокею України, де курує збірні України, які за останніх кілька років досягли великого прориву. Годинюк, зокрема, також долучився до того, аби наша національна команда повернулася до елітного дивізіону світового хокею.
«Натуралізація хокеїстів? Однозначно – ні»
Національна збірна України повернулася до елітного дивізіону Чемпіонату світу майже через 20 років. На вашу думку, цей успіх дасть якийсь поштовх українському хокею?
Це має дати поштовх. Бачу тут кілька складових. По-перше, діти, які займаються хокеєм, побачать, що у перспективі можуть грати у формі збірної України на найвищому рівні проти збірних Канади та інших грандів світового хокею. А це неабиякий стимул. По-друге, це сигнал нашим державним органам, які керують спортом, і спонсорам, що український хокей не стоїть на місці. Що це вигідний момент розмістити свій логотип на всьому, що супроводжує нашу збірну. І це повинно підвищити інтерес уболівальників до вітчизняного хокею.
Ця збірна досягла того, що не вдавалося попереднім командам протягом 19 років
Зараз вже неважливо, яким чином збірна виборола путівку в еліту, головне – це сам факт проходу?
Звісно. Допомогли нам, не допомогли, пройшли ми в овертаймі в плей-оф, чи ще якось. Не має значення (збірна України підвищилася в класі завдяки, зокрема, допомозі збірної Литви, яка не програла свою гру в основний час Польщі – «Главком»). Головне, ми досягли цього і повернулися в елітний дивізіон.
Якщо відокремити результат від гри нашої збірної на Чемпіонаті світу 2026, то яку оцінку можна поставити «синьо-жовтим» за п’ятибальною шкалою?
Не хочу зараз чіпати якісь деталі роботи нашого тренерського штабу і розповідати, хто як грав. Є результат, і не потрібно зараз шукати якісь недоліки чи негативні моменти. Важливо лише, що ця збірна досягла того, що не вдавалося попереднім командам протягом 19 років.
Наскільки важливу роль на цьому турнірі відіграли лідери команди – Ігор Мережко, Данило Трахт, Олександр Пересунько, Олексій Ворона?
Скажу, що лідери команди зіграли по-різному. Хтось нижче за очікування, а хтось вище. Сила цієї команди полягала в тому, що коли не йшла гра у номінальних лідерів, відповідальність за результат брали на себе треті-четверті трійки нападу (у хокеї основною ударною силою команди традиційно вважається перша трійка нападу хокеїстів – «Главком»).
Скажімо, Мережко від початку вважався лідером збірної і підтвердив свій клас на чемпіонаті. А от Трахт, Ворона чи Пересунько не грали у першій трійці нападу, але потужно провели турнір. Це дуже добре, коли у команди лідерські функції можуть перебирати на себе гравці усіх ланок, у плей-оф чи короткострокових турнірах як Чемпіонат світу це дуже важливо.
Ви раніше згадували про процес омолодження збірної, який триває кілька років. Наскільки в цій команді збережено баланс між молодими та досвідченими хокеїстами?
Дуже добре, що цей тренерський штаб довіряє молоді. Її обов’язково потрібно залучати, навіть коли вона ще не готова на 100%, навіть коли це залучення відбувається штучно. Тому що омолодження команди потрібне, аби не було застою. Наша збірна наприкінці 2000-х і на початку 2010-х років потрапила в піке саме через те, що ветерани пересиділи в складі.
Тому повторюю, потрібно готувати молодь і довіряти їй місце в збірній. Нехай це омолодження і матиме збоку дещо неприродний вигляд.
Олександр Годинюк підтримує омолодження складу збірної України фото: ФХУ
Де збірній шукати резерв для посилення складу на наступний чемпіонат?
Дивіться, фактично усі гравці, хто міг посилити збірну з європейських клубів, усі грали на цьому чемпіонаті. Тому резерв слід шукати за океаном. Там грають українці, яких не зуміли залучити з кількох причин. Насамперед, тренерам бракувало часу та контрольних матчів, аби перевірити їх. Дехто ще був залучений до матчів своїх клубів.
У 2027 році ситуація вже буде іншою. За строками Чемпіонат світу в елітному дивізіоні проводять пізніше (середина і кінець травня – «Главком»), тому наші тренери матимуть можливість зібрати більшість українців, які грають у США і Канаді. На той час матчі в заокеанських лігах вже закінчуватимуться.
Також сподіваюся, що «синьо-жовті» використають міжнародні паузи для збірних задля проведення зборів і спарингів. Скажімо, вже у серпні цього року можна провести збір і перевірити багатьох гравців, які грають за океаном і чиї чемпіонати ще не розпочалися. Вони потенційно здатні посилити національну команду, якщо не на наступний, то за рік чи за два. Звісно, сподіваюся, що не зупиняться у розвитку і наші досвідчені збірники з Європи, і молодь, яка там розвивається.
Наша збірна наприкінці 2000-х і на початку 2010-х років потрапила в піке через те, що в складі ветерани пересиділи
Кого можете назвати з українців, які грають у нижчих лігах США і Канади, здатних посилити збірну через рік?
Це нападники Микита Іващенко, Ігнат Пазій, Михайло Сімчук, Гаврило Сімчук, Ілля Шибінський, захисники Артур Чолач, Іван Кородюк, Микита Коневич. Сподіваюся, строки проведення наступного Чемпіонату світу дозволять тренерському штабу перевірити і зібрати усіх найсильніших.
Питання натуралізації взагалі не розглядається?
Однозначно ні! Це шлях в нікуди. Ми пройшли довгий і важкий шлях, розвиваючи свій дитячий і юнацький хокей, тому звертати з нього не будемо. Натуралізація нічого не дасть нам у перспективі, а принесе лише проблеми.
Годинюк – скаут клубу НХЛ «Вегас Голден Найтс». У цьому статусі він у 2023-му став володарем Кубка Стенлі фото: НХЛ
«Сьогодні я не бачу, щоб молоді українські хокеїсти змінювали громадянство»
Поясніть феномен – під час війни результати юнацької та національної збірних покращилися у порівнянні з мирними часами?
Скажу так, з’явилися нові українські хокейні школи, більше дітей почали займатися хокеєм і в результаті кількість перейшла у якість. Крім того, є покоління нових тренерів, які розвиваються і працюють ефективніше. От і маємо синергію гравців і тренерів, які сприяли підйому.
Слід згадати, що з війною багато гравців виїхали закордон і там, потрапивши у більш конкурентне середовище, змогли прогресувати. Це також позитивно вплинуло на українські збірні на всіх рівнях.
Успіх збірної може якимось чином вплинути на підвищення рівня національного чемпіонату? До речі, у Києві та інших великих містах України є ідеї створення нових команд?
Дуже хочу, аби рівень національного чемпіонату підвищився і виникли нові клуби. Але війна не найкращим чином впливає на фінансові можливості потенційних спонсорів. Тому є проблема з новими командами. Все в руках бізнесу, і маю надію, що з часом будуть зрушення в кращий бік.
Оцініть роботу хокейних шкіл в Україні за останні роки. Як війна вплинула на це?
За останніми результатами збірних ми бачимо, що український хокей рухається у правильному напрямку. У нас є талановиті дитячі тренери, які успішно працюють. Так, з війною на хокей почало записуватися менше дітей, але все найкраще, що ми мали до війни, усе збережено. Маю надію, що до розбудови українського хокею активніше долучатимуться Мінспорту, регіональна влада, бізнес.
Під час війни спостерігається значний відтік українських талантів у дитячому та юнацькому віці за кордон?
Не бачу в цьому проблеми. Навпаки, у сильних чемпіонатах наша молодь швидше ставатиме конкурентоспроможною, швидше підвищуватиме свій рівень. Збірні це вже відчули на собі.
Так, закордоном молодь може змінювати громадянство. Однак, сьогодні я не бачу такої тенденції. Навпаки, діти та їхні батьки роблять усе, аби залишатися українцями.
На цьогорічний драфт НХЛ (щорічний захід, у рамках якого команди НХЛ обирають гравців для поповнення складів) можуть потрапити українці? Зокрема, була інформація про шанси Миколи Косарєва та Іллі Шибінського.
Я не можу обговорювати цю тему, зважаючи на мою зайнятість у клубі НХЛ. Так, є хлопці, які мають шанс, якщо вони сподобались тій чи іншій команді. А я лише радітиму, якщо когось з них таки оберуть на драфті.
У найближчому майбутньому бачите когось з українців в основному складі команди НХЛ?
На мою думку, у найближчі років п’ять українці точно будуть на драфті НХЛ. Останнім з наших, кого обрав клуб НХЛ, був Чолач (у 2021 році клуб «Вегас» обрав його під 190-м номером – «Главком»). Він був першим українським хокеїстом, якого за дуже тривалий час обрав клуб НХЛ (першим з 2007 року – «Главком»). Гадаю, після Чолача вже не буде такого великого проміжку в часі, і українець невдовзі з’явиться на драфті. І, можливо, не один.
«Син зараз грає за київський «Сокіл», бо в Україні є все для успішного хокейного розвитку»
Паралельно з посадою в Федерації хокею України ви також працюєте скаутом у клубі НХЛ «Вегас Голден Найтс». У чому полягає ваша робота?
Я працюю в системі «Вегаса» понад 10 років. Від самого створення клубу. Працюю скаутом, і моїм головним завданням є відстеження в Європі задрафтованих гравців, а також вільних агентів. Фактично я повинен оцінювати, чи здатний той чи інший хокеїст посилити команду, усі його плюси і мінуси. Веду аналітичну роботу на європейському ринку.
Раніше ви згадували, що ваш син серйозно займається хокеєм. Як оцінюєте його успіхи і перспективи?
Кірілл грає зараз за київський «Сокіл 2011» (також викликався до складу збірної України U16 – «Главком»), хоч свого часу він грав і в Європі, і в Америці, де був серед найкращих. Думаю, зараз йому буде корисно здобувати хокейну освіту саме в Україні, бо тут є все для успішного і адекватного розвитку, і батько, який може дати корисну пораду, – поруч.
У вас за плечима насичена кар’єра в НХЛ («Торонто», «Калгарі», «Флорида», «Хартфорд», який згодом трансформувався у «Кароліну»). Який найяскравіший спогад залишився?
Роки, проведені в НХЛ, – одні з найкращих у моєму житті. Але виокремлювати певний спогад чи момент не бачу сенсу. Увесь цей час мені однаково дорогий. Втім, я не хочу жити лише спогадами ігрової кар’єри в НХЛ. Хочу створювати нові спогади. Тому і кидаю собі нові виклики – працював тренером, став скаутом, отримав роботу у Федерації хокею України. Все це для мене також важливе.
У юнацькому віці ви знялися в українському кіно про хокей (фільм «Трійка» 1985 рік, Кіностудія імені Довженка). Вам не здається, що сьогодні дуже бракує гарного вітчизняного кіно чи серіалу про спорт?
На жаль, у нас і до війни на спортивну тематику не дуже звертали увагу. А зараз тим більше. Переконаний, що спортивного контенту на телебаченні та в кінотеатрах має бути більше. Спорт на це заслужив.
Що побажаєте юним хокеїстам?
Хокей – гра, від якої потрібно отримувати радість, позитивні емоції. Поряд з цим хокей – це також і важка праця. Тому хочеться побажати всім, хто планує присвятити себе хокею – отримуйте радість від гри, але не нехтуйте працею і ніколи не здавайтеся!
Святослав Василик, «Главком»