Парвіз Насібов: Спортсмени з РФ і Білорусі не можуть осягнути, як це — не спати ночами через повітряні тривоги
20 квітня 2026 року у албанській Тірані розпочнеться Чемпіонат Європи з боротьби. Однак, у складі нашої команди не буде одного з провідних атлетів – дворазового призера Олімпійських ігор Парвіза Насібова.
В ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» визначний український борець поділився причинами відсутності на континентальній першості, планами щодо повернення до попередньої ваговій категорії, умовами тренувань в умовах війни та можливим спадкоємцем у борцівській родині Насібових.
«На Чемпіонаті світу завдання – привезти медаль»
Парвізе, які ваші основні цілі на 2026 рік?
Головна мета – пройти український відбір та вдало виступити на цьогорічному Чемпіонаті світу у своїй поточній ваговій категорії до 72 кг. Вдало – означає повернутися з нагородою. А далі вже готуватися до Олімпіади-2028, адже наступний рік буде передолімпійським, і потрібно буде кваліфікуватися на Ігри.
Пропуск Чемпіонату Європи – це частина вашого річного плану?
Я не братиму участі у Чемпіонаті Європи в Тірані, оскільки не пройшов відбір, поступившись на змаганнях у Франції своєму супернику і товаришу по збірній Дмитру Васильєву. Тепер мені необхідно зосередитися на Чемпіонаті України та здобути право виступати на світовій першості.
На даний момент ваш найкращий результат на Чемпіонаті світу – восьме місце. Яку мету ви ставите перед собою на світовій першості, що відбудеться у жовтні в Бахрейні?
Скажу відверто, я максималіст, але водночас і реаліст. Тому, безумовно, я прагну виграти Чемпіонат світу. Проте, якщо не вдасться здобути титул, то срібна чи бронзова медаль також будуть для мене чудовим досягненням. Іншими словами, завдання – привезти додому медаль.
Цього сезону ви залишаєтесь у ваговій категорії до 72 кг? Чи плануєте повернутися до своєї попередньої категорії до 67 кг наступного року?
Так, наступного року я планую повернутися до олімпійської категорії до 67 кг. Адже моя мрія про олімпійське золото все ще жива. Звісно, це буде непросто. Доведеться скинути близько 10 кг, постійно контролювати вагу, серйозно працювати над її зниженням перед стартами.
Це буде своєрідна безперервна боротьба з самим собою: постійна війна з власними бажаннями та виснажлива робота на тренуваннях. Але це частина моєї професії, і я до цього готовий. Мені допомагатиме моя дружина, яка є дієтологом. Я люблю смачно поїсти, однак налаштований відмовитись від багато чого заради олімпійської мрії.
Парвіз Насібов: Я – максималіст, але одночасно і реаліст. фото: UWW
«На чемпіонаті України я повинен здобути перемогу та підтвердити, що є лідером у ваговій категорії до 72 кг»
Що ви думаєте про нову систему відбору на Олімпіаду, яка дозволяє кваліфікуватися також за рейтингом? На вашу думку, нові правила відбору будуть вам на користь?
Раніше можна було отримати олімпійську путівку завдяки виступу на Чемпіонаті світу та ще двох обраних турнірах. Зазвичай, я намагався вирішити питання з ліцензією на світовій першості. Це було для мене простіше та зрозуміліше. Відтепер на Олімпіаду можна потрапити і за рахунок рейтингових балів.
Ми в збірній обговорювали нову систему олімпійського відбору, і багатьом вона здається легшою за попередню. Хоча я для себе ще не визначився остаточно – буде простіше чи ні? Однозначно, передолімпійський сезон потрібно провести успішно і не відкладати отримання ліцензії.
Ваші думки щодо нової системи оцінювання поєдинків, коли за рахунку 1-1 перемагає той, хто першим здобув бали. Чи вигідні вам ці зміни?
Я віддаю перевагу боротьбі з першої секунди, а не вичікуванню, тому мені це підходить. Загалом, це позитивні зміни, які роблять боротьбу динамічнішою та видовищнішою.
Що можете сказати про нову зірку нашої збірної Єгора Якушенка – чемпіона світу та Європи U23 у ваговій категорії до 97 кг?
Це талановитий хлопець. Буде цікаво спостерігати за його виступами на дорослому рівні. Однак, мушу його застерегти, що молодіжна боротьба суттєво відрізняється від дорослої. Щоб проявити себе на цьому рівні, потрібна щоденна наполеглива праця. Про це слід завжди пам’ятати.
На Чемпіонаті Європи у ваговій категорії до 72 кг Україну представлятиме Дмитро Васильєв. Як ви його охарактеризуєте?
Я програв йому в січні цього року з рахунком 2-3 на турнірі у Франції. Щоправда, перед цим у мене була чотиримісячна перерва у змаганнях, але це не є виправданням. Тепер на чемпіонаті України я повинен здобути перемогу та підтвердити, що є першим номером у цій ваговій категорії. Наразі ж бажаю йому успіхів на Чемпіонаті Європи, очікую від нього гідного виступу.
До речі, на Чемпіонаті Європи в Тірані у складі нашої збірної з греко-римської боротьби буде одразу чотири новачки. Це виважений крок тренерського штабу щодо омолодження команди?
У збірній відбувається закономірний процес зміни поколінь. Але якщо брати склад на європейську першість, то там усе чесно. Ніякого кумівства, усі рішення приймаються за результатами. Загалом, у нас сильна команда, усі хлопці потужні. З інтересом спостерігатиму за виступом збірної на чемпіонаті.
«Сину Алі незабаром виповниться два роки. Можливо, в родині виростає ще один борець»
Як війна впливає на умови тренувань? Чи запитують борці з інших країн про війну та умови підготовки в Україні?
Звісно, колеги-борці цікавляться ситуацією в Україні. Багато хто розпитує про нашу підготовку за таких складних умов. Для більшості досі дивно, що в ХХІ столітті можлива така трагедія, як війна, а спортсмени змушені переривати тренування, щоб ховатися в укриттях під час повітряних тривог.
Однак, ми вже звикли до цього. І ніхто не скаржиться на умови. Усі розуміють, що є люди, яким значно важче за нас, які воюють і щодня ризикують життям. За що ми всі їм безмежно вдячні.
Ось зараз ми з вами спілкуємось, а в Києві оголошено повітряну тривогу. Дружина пише, що є ракетна загроза. Звісно, це відволікає від роботи, і переживаєш не стільки за себе, скільки за своїх близьких. Мабуть, тим же борцям з РФ і Білорусі незрозуміло, як це – не спати ночами через обстріли. Але ми звикли. І більше того, ще й перемагаємо їх. Скажімо, нещодавно на турнірі в Болгарії ми здолали білорусів і довели, що попри війну ми здатні зберігати свій клас.
Парвіз Насібов у цьому році буде концентруватися на Чемпіонаті України та світовій першості Фото: UWW
Чи може легенда нашого спорту Жан Беленюк повернутися до боротьби заради Олімпіади-2028? Як ви вважаєте, чи зможемо ми побачити його в Лос-Анджелесі у віці 37 років?
Я безмежно захоплююсь Беленюком. Він для мене завжди буде прикладом професійного ставлення до справи, і я багато чому навчився у нього. Однак, чесно зізнаюся, я не вірю в його повернення в боротьбу на найвищому рівні. Так, Беленюк і досі у чудовій формі, але просто повернутися на килим та повернутися заради успіху на Олімпіаді – це велика різниця. Дехто каже, що в спорті можливо все. Звісно, але для цього потрібна неймовірна мотивація.
Розкажіть про вашу дружину Олену. Як ви познайомилися? Чи має вона плани відновити спортивну кар’єру?
До речі, сьогодні (розмова відбулася 13 квітня – «Главком») рівно 10 років, як ми познайомилися з Оленою, і чотири роки, як одружилися. Де ми познайомилися? На тренувальних зборах. Моя майбутня дружина Олена Кремзер також була професійною борчинею. Ми посміхнулися один одному і почали зустрічатися. Отже, спорт нас і звів разом.
Нині за усіма моїми успіхами стоїть саме дружина, яка є моєю опорою, підтримкою і матір’ю мого сина. А також інші жінки в моєму житті – мама, сестра. Для мене жінки – це надзвичайні люди, які народжують і виховують дітей, а паралельно з цим ще й досягають успіхів у кар’єрі. Скільки житиму – стільки дякуватиму жінкам.
Наскільки складно вам і дружині – людям, пов’язаним з професійним спортом, поєднувати батьківство?
Наразі всі основні батьківські обов’язки виконує дружина. Ну, а сину Алі незабаром виповниться два роки. Він вже ходить до дитячого садочка. Не знаю, можливо, в родині виростає ще один борець. Принаймні, усі задатки для цього у нього є. Є навіть борцівське трико. Хоча я не впевнений, чи хочу, щоб син пішов моїм шляхом. Боротьба і спорт загалом – це дуже важка справа, яка вимагає від тебе багато самопожертв.
Святослав Василик, «Главком»